Мандрівні комедіанти

Вiн чув, як вона в саду, пiд зеленим склепiнням квасолиння, закликала мiсяць, сонце та вiтер, котрий чеше гори, привiтати милого; i Штефан тiльки хитав головою; аби привiтати його не конче кликати мiсяць, i пiд його ногами не росли троянди. То що ж то було?

І знову якось вона заспiвала тужну пiсню про коханого, а коли Штефан глипнув на неi з-пiд лоба не надто вдоволено, запитала:

– Хiба тобi не подобаеться пiсня?

– Менi не подобаеться, – була вiдповiдь.

Цей Штефан швендяв по селi, мов сновида, кожний радо вступався йому з дороги, бо надто вже близько брав вiн усе собi до серця.

А коли якось його дружина скрикнула увi снi, вiн одразу ж нахилився до неi, сподiваючись, що вона якимось словом зрадить себе. Вона лежала на спинi, i ii груди, здiймаючись та опускаючись, були схожi на бiле шумовиння на гребенi хвилi. Вона важко дихала. Урештi промовила: «Я кохаю тебе. Ходи до мене, мiй друже!». А коли Штефан нахилився над нею, обвила його шию руками й зiтхнула: «Довбуше! Соколе мiй!» i поцiлувала Штефана, та поцiлунок той був, наче укус гадюки. Тепер Штефан знав усе. Вiн тихо вийшов надвiр i гiрко заплакав.

Дзвiнка пишалася, мов пава, бо хоробрий Довбуш, перед яким тремтiв увесь свiт, скидав i одягав iй червонi черевички, – тепер у неi були червонi черевички, мов у якоiсь графинi. Вона кохала Довбуша, але вона була жiнкою. Їй шкода було Штефана. Якось, коли Довбуш подався зi своiми товаришами геть з ii господи, вона бачила, як Штефан стиснув кулаки й крикнув йому навздогiн: «А щоб тебе понесло горами, а костi твоi розкидало серед скель!».

Однiеi суботи вона заходилася коло Штефана, помила йому голову, зачесала кучерi. Штефан не пручався, все дозволив робити iз собою, сидiв, мов вирiзьблений з дерева iдол, мов дерев’яний кльоцок. Може, вiн оживе, якщо його скубнути за волосся, подумала собi Дзвiнка, й шарпнула гребенем. Штефан, наче й не чув.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.

litres.ru/leopold-zaher-mazoh/mandrivni-komedianti/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

notes

Примечания

1

Одна гуцульська легенда вказуе на вiдомий дикiстю народ Кавказу.