На твердій землі

Я виходив на оглядини, я наподоблював експерта, вдивлявся спереду i ззаду… Знизу, розумiеться, не багато побачиш, треба б вилiзти на дах, а це значило – як-не-як, а два поверхи, до того не було драбини, а ще до того – що б я порадив, коли б вилiз наверх? Коли треба все мiняти, пiдносити на пiв цаля – вагання оправданi. Лишень через мою дурну i вперту вдачу, мене зачепили за живе, я все-таки заризикував, а що не мав драбини (голота хитра на вигадки), я використав вiкно убиральнi, яке дуже доречно виходило на дах сусiда, звiдки без труднощiв можна потрапити куди слiд.

Вiдповiдно причепурившись, озброiвшись генеральним знаряддям, молотком i обценьками, без яких я не сiдав навiть снiдати, витиснувся бочком крiзь вузьке вiкно, подряпав до крови носа, викарабався на сусiдський гарячий, як сковорода, дах i моi злочиннi каналii ринви опинилися перед самим моiм носом у всiй своiй первобутнiй подобi. І що я побачив? Моi ринви по вiнця заваленi гнилим листям, залитi водою, що в них посходили клени i можливо навiть водилися дикi качки.

З пересердя я забув своi страхи, перелiз на свiй дах, навколiшках обслiдкував усе довкруги i пiсля цього почувався далебi не гiрше, нiж дослiдник Стенлi[13 - Стенлi Генрi Мортон (англ. Henry Morton Stanley; 1841–1904) – валлiйський журналiст i мандрiвник, першовiдкривач рiчки Конго в Африцi.], який вiднайшов початок рiки Конго.

Я абсолютно й незаперечно ствердив, що моi ринви давно обiрвали будь-якi дiловi стосунки з рурою, яка, у свою чергу, була старанно забита всiляким добром, включно до якогось дитячого черевика i залишкiв мертвого птаха. Вимагалося негайноi операцii, i я мусiв ii негайно виконати.

І я без надуми взявся за дiло. Великого мистецтва не вимагалося. Звичайною голою рукою я звiльнив ринви вiд вiкових нашарувань органiчних i неорганiчних пород, ручкою молотка пробив вхiд до рури, i на мое радiсне здивування застояна вода полилася до рури з таким щирим плюском, нiби ви одного соняшного ранку вiдчинили клiтку i випустили зграю ув’язнених птахiв.

За кiлька хвилин моi обездоленi ринви пишалися чистотою, моi руки, обличчя й сорочка нагадували смаровоза, а сам я, коли знов опинився внизу на твердiй землi, був гордий, нiби еспанський матадор, який перемiг найсильнiшого бика.