На твердій землі

Набираеться багато людей, згори надходить великий, червоний з бiлими обводами, завжди переповнений трамвай, люди повiльно й обережно втискаються до його нутра, а всерединi тiсно й невигiдно, трамвай рушае, тягнеться поволi здовж парку, пересiкае перехрестя Гай-Парк авеню, пару разiв зупиняеться… На перехрестю Дандес я пересiдаю i по короткому часi вже висiдаю бiля крамницi продажу горiлок, звертаю на вулицю Стерлiнг, де маестатично вiтають мене цегляно-похмурi будови фабрики, до яких я входжу головним, широким входом з почуттям незамiнноi важности, направляюсь вужчими сходами вниз до своiх машин, де завжди несе сильним запахом спаленоi оливи, знаходжу свою залiзну шафку з одягами, перевдягаюся в робочий темно-синiй комбiнезон i починаю операцiю.

Моiми клiентами були завжди гарячi, пiтнi колеса i вальцi машин, якi своiми потужними м’язами приводили в рух цiле це багатоповерхове, многолюдне, солодке царство. Моiм завданням було пильнувати, щоб всi тi залiзнi органи цього механiзму безперебiйно дiяли, щоб весь складний комплекс пульсував ритмом досконалого швайцарського годинника.

І признатися, я любив це життя машин, мене iнспiрував iх наснажуючий рух, iх точнiсть наподоблювала професора математики при шкiльнiй таблицi, коли вiн урочисто розв’язував складну формулу кiлькох невiдомих, iх темпо нагадувало диригента Стоковського[45 - Стоковський Леопольд Антонiй (польськ. Leopold Anthony Stokowski; 1882–1977) – популярний британський диригент i органiст польського походження.

], коли вiн диригував «Дi Цавберфлете», iх сила уявляла клiтку з хижими звiрями. Вони для мене не мертвi шматки мертвого металу, а живi, органiчнi, творчi, слухнянi сотворiння i друзi, як кiнь чи собака, а головне, вони були iнспiраторами моеi настирливоi фiлософськоi концепцii майбутнього, коли то iх велiнням i силою земля скоротиться до розмiру футбольного м’яча, а космiчнi простори перетворяться у квiтник Адама i Єви.

По обiдi, бiля години п’ятоi, приблизно тодi ж, коли появлялися моi спiвмешканцi, я, звичайно, заклопотано, пригашений восьми годинами працi, приходив додому.

Вiдкривалися вiкна, радiоапарати, у ваннiй шумiла вода, на кухнi сковорода. Над будинком з грюкотом пролiтали в напрямку Малтону тяжкi чотиримоторовцi, вулиця вверх i вниз гарчала автами, над широкою короною пожовтiлого клена заходило сонце. Інколи ця картина мiняла тло, сiрiла, гасла, або загорялася, звучала кокетством i примхами.