На твердій землі

 – запитав я ii.

– Англiйська. Трохи нiмецька.

– Лена Соренсен, – вiдповiв я.

– Вам це подобаеться?

– Це так е. Інтернацiональне. Ми проти iнтернацiоналу.

– Можливо, проти. Але ми iнтернацiонал.

– А як там мiй портрет?[77 - – А як там мiй портрет? – Висить на стiнi… – у листi вiд 26 серпня 1960 року У. Самчук повiдомляв Любi Генуш: «Ваш портрет висить над моею канапою у приймальнiй кiмнатi» (Ф. 195. – Од. зб. 422)]

– Висить на стiнi.

– Поруч з вашим?

– Нi.

– І не скаржиться?

– Інодi.

– Як саме?

– По-рiзному. Я з ним воюю. Дуже настирливий.

– І маете успiх.

– Не дуже.

– А чому?

– Ах, Павле!

– То, може, затанцюемо? Така грiзна Ча-Ча[78 - Ча-ча-ча (англ. Cha-cha-cha) – бальний кубинський танець.].

– Знаете, що я ii не зношу. А ви без музики?

– О, нi. Маю «Фiлiпса».

– О… Зачекайте. То ж ви власник новоi хати! Гратулюю.

– Дякую. Хто вас iнформував?

– Маю розвiдку. Тепер лиш женитися. Чи запросите на весiлля?

– Не маю нареченоi.

– Наречених безлiч. Он у тiй гущi…

– А як по вашому з любов’ю?

– Виберiть християнську. До ближнього.

– Може, подумати.

– А до речi… Ви писали чудовi листи[79 - …сiмсот мiльйонiв китайцiв на землi… – 1965 року населення Китаю становило трохи бiльше нiж 715 млн.]. Чому перестали?

– Бо я не письменник, а механiк. І стратег.

– Стратег чого?

– Боiв за одну… мрiю.

– О, я вас знаю… Хороший Павло… апостол. Проповiдник любови.

– Не конче до ближнього.

– Будемо мати i це на увазi.

– Лено Соренсен.

– Вам сподобалося мое прiзвище.

– Щоб не забути.

– Це звучить, як погроза, що можете забути. Але я не забуду. Пам’ятайте.

– Для мене цього не досить, – казав я.

– Ми купили дорогий спогад… А все решта, можливо, не таке суттеве. Інколи люди каються, що не вмiли зберегти вартостей, а по-моему, найбiльшою нашою вартiстю е все те, що ми з вами пережили.

– Для мене цього не досить, – повторив я вже сказане.

– Ви гарно вмiете писати… листи. Згода?

– Але ж ви «не вмiете писати».

– Зате вмiю читати… І розумiти.

– Це, значить, говорити з порожнечею.

– О, як це суворо сказано. Пам’ятайте, що де б я не була i що б не робила, я буду з вами. Може, це звучить сентиментально, але разом правдиво. Павле! Одруження це найбанальнiша справа.

– Не для мене.

– Знаю, знаю. Тому ви й затягнули цю справу так безжалiсно.