На твердій землі

На цьому наш дiалог на тим часом скiнчився, я був задавнений скептик, вiдкриття Зiни мене не зворушувало, менi соромно признаватися, але засадничо я не належав до тих, якi легко загоряються, я вiрив в любов, кохання, пристрастi, я читав про них, бачив iх у фiльмах, але лишень бачив, не конче сприймав, мое тiло було на таке загартоване, душа iмунна, гормони ситi. Лишалась мрiя, а в мрiю не вiрилось дослiвно. Хотiлося чогось незвичайного, сильного, вражаючого, з глибоким, як казав один поет, вiддихом.

Зовсiм недавно я, було, щось подiбне зустрiв. І не так далеко. На тiй самiй вулицi Дандес, повертаючи до лiва, де розбитi хiдники, бруднi калюжi, жидiвськi й iталiйськi крамнички зi сушеною, солоною рибою, оселедцями, прiсним запахом оливок, грушкоподiбних сирочкiв, майже вперемiшку з червоними кожушками, цяцькованими поясками, спальними мiшками, юхтовими черевиками… На самому розi при виходi на Батерст красуеться запорошений кiоск журналiв, газет, кишенькових видань, курильного краму.

І саме на цьому мiсцi, зовсiм ненароком i зовсiм випадково я побачив молоду, гнучко-струнку, в повiтряно-легкiй суконцi дiвчину, з римською, у виглядi кiнського хвоста, зачiскою. Така мимолiтна з’ява. Вона щойно висiла з трамваю Дандес i чекала, видно, на Батерст. Унiкально вражаюча i безкомпромiсово гарна. І закоштовна, щоб зватись жiнкою, це просто квiтка-самоцвiтка, не Мадонна i не господиня, а вияв мистецтва, брильянтовий перстень на пальцi уяви.

Це, можливо, марево гiперболiчне, можливо, це просто шахрайська лотерея, яку годi проглянути. За цiле мое рiзно-много-гранне буття на цiй строкатiй землi не так часто приходилось бачити зблизька подiбнi явища, за вийнятком на екранах голлiвудських колекцiй… Але в самому автентичному, доторкальному вимiрi, на брудних хiдниках давнтавнiв, на станцiях транспортацii i взагалi пiд ясним синiм небом моеi домени подiбнi явища зникаючо рiдкiснi.

Хоча звичайно – дяка Боговi, такi феномени появляються, торкаються, вiддалюються i забуваються. Залишаеться далi те саме переконання нездiйсненности, гiркий присмак невiри i невиразно-тьманне шукання новоi точки у плоскому просторi. Але цього разу це звичне правило було порушене.