На твердій землі

Перед мною, як у якiйсь брутальнiй казцi, стояла свiжо, демонстративно, вишукано одягнута, дуже молода, газельно перелякана дiвчина, яку я пiзнав на перший погляд… Та сама, з того перехрестя Дандес – Батерст, яку я так подивляв i яка мене так вразила своею динамiчно-визивною подобою. Я, мабуть, зробив провокативно великi очi, мое обличчя, мов з гуми, розтягнулося у здивуваннi, а на мене дивилися переляканi, великi, не знаю якоi вже барви, очi, i дуже непевний, мало не дитячий, уривний голос запитав:

– Чи це тут?

– Лена Глiдерс? – перебив я ii вигуком, але мiй голос зiрвався, раптово упав, i я розгублено занiмiв.

Дурнiшоi, банальнiшоi, наiвнiшоi сцени в моему життi я ще не переживав. Школяр початковоi школи, напевно, на моему мiсцi, виглядав би достойнiше.

– Чи можу зайти? – почув я скромне питання.

– О! О! Вибачте! Розумiеться! Прошу… І вибачте… Я… Я вирiшив… що ви… Той телефон… Але прошу, дуже прошу. І прошу сiдати. Тут, тут… – я почав поспiхом звiльняти вiд газет i книжок моi обидва стiльцi.

Така маса друкованого паперу, я щойно тепер це помiтив. «Лайф», «Франкфуртер Іллюстрiрте»[98 - «Франкфуртер Іллюстрiрте» (нiм. Frankfurter Illustrierte) – нiмецький iлюстрований журнал, що виходив у Франкфуртi-на-Майнi з 1913 року.], Вiккi Доган[99 - Дуган Вiккi (англ. Vikki Dougan; 1929) – американська модель i зiрка журналу «Playboy».] у купальному костюмi, королева Фрiдерiка[100 - Королева Фрiдерiка (англ. Friederike; 1917–1981) – королева Грецii, дружина короля Павла I.

] в регалiях, дивовижнi риби зi синiми смугами, гола, рожева дiвчина з Таiтi у прозорiй водi з вiночком червоних азалiй на смуглявiй голiвцi, голова Молотова з кирпатим носиком, задиракуватими вусиками, в окулярах i пiдписом «нет!» i рiзнi, прерiзнi iлюстрованi, як «Пост»[101 - «Пост» (англ. «The Washington Post») – iмовiрно, iдеться про одну з найбiльших газет столицi США.], «Тайм»[102 - «Тайм» (англ. The Times) – щоденна британська газета, одна з найстарiших у свiтi. ], «Меклейн» – все це поспiхом, нiби осiнне листя, я згортав обома руками i робив мiсце моiй мiстерiйнiй гостi, яка скромно i здивовано стояла бiля дверей, одягнута у легку, коротку, срiблясту суконку з високим, пiд саме пiдборiддя, китайським комiром i великими очима глядiла на мою метушливу безпораднiсть.

Звичайно, я не звик бути безпорадним, анi розгубленим у таких випадках, де в дiдька дiлися моi уславленi ароганцii, i що це за дивовижа дiялась взагалi.