Драми

У книзi «Голодомор 1933-го i Захiдна Украiна (трагедiя Надднiпрянщини на тлi суспiльних настроiв захiдноукраiнськоi громадськостi 20–30-х рокiв)» Микола Кугутяк наводить цiкавий факт, пов’язаний з органiзацiею 1933 року дiячами Украiнського нацiонально-демократичного об’еднання акцii допомоги голодуючим Украiни i руху протесту проти полiтики бiльшовицького режиму. З iнiцiативи нацiонал-демократiв 29 жовтня було оголошено Днем нацiональноi жалоби i протесту з приводу голоду в Украiнi. Усi громадськi органiзацii того дня проводили збори, засiдання, вiча та демонстрацii на знак жалоби i протесту.

У селi Делятинi Надвiрнянського повiту провели Богослужiння, панахиду за невинно убiенними i велелюдне народне вiче. На потвердження своiх антибiльшовицьких настроiв аматорський гурток села поставив одноактову п’есу Уласа Самчука «Слухайте! Слухайте! Говорить Москва!»[12 - Кугутяк М. Голодомор 1933-го i Захiдна Украiна (трагедiя Надднiпрянщини на тлi суспiльних настроiв захiдноукраiнськоi громадськостi 20–30-х рокiв) / М. Кугутяк. – Івано-Франкiвськ, 1994. – С. 57.].

Тому вже 1930 року письменник глибинно усвiдомлював сутнiсть бiльшовицькоi iдеологii, вiдчував катастрофу, що насувалася на украiнський свiт пiд iдеологiчним тиском тоталiтарноi держави. Своiм твором письменник вiдкрито виступив супроти «закону, що велить усiм породам звiрiв носити хвiст серпом». Аналiзуючи стан тогочасного украiнського суспiльства пiд владою бiльшовикiв, драма У.

 Самчука передавала «страшну силу зла» (М. Чехов), звучала застереженням усьому свiтовi, мимовiльно стаючи передвiсником апокалiптичних потрясiнь 1930-х рокiв.

Драма «Жертва панi Маi» (Прага, 12 лютого 1940 р.) залишилася недописаною i до сьогоднi зберiгаеться в архiвi письменника у Вiддiлi рукописних фондiв i текстологii Інституту лiтератури iменi Т. Г. Шевченка НАН Украiни.

Драматичний конфлiкт п’еси розгортаеться на матерiалi морально-етичних проблем, якi гостро постали перед европейською спiльнотою в 1930–1940-вi роки i були пов’язанi з початком Другоi свiтовоi вiйни i проголошеними нацистами концепцiями Новоi Європи, мiсця арiйських i неарiйських народiв у свiтi, чистоти раси тощо.

Власне, до цих проблем У. Самчук повернеться в публiцистицi военних рокiв i мемуарах повоенноi доби, а для 1940 року, коли було розпочато «Жертву панi Маi», це було справжнiм новаторством.