Смарагдове місто Країни Оз

І хоч зовнi виглядали дещо карикатурно – приземкуватi, кривоногi, капловухi, – все-таки солдатами були непоганими.

У военний час землекопи стали армiею Короля Роквата. Дивлячись на блискучi вiстря мечiв i списiв, Король радiсно посмiхнувся: хто ще може похвалитися такою вiйськовою потугою? Але зараз його непокоiло iнше питання i з ним вiн звернувся до армii, що виструнчилася перед ним:

– Генерал Блуг бiльше не командуе вами. Менi потрiбен новий генерал. Хто з вас готовий ним стати?

– Можна я, Ваша Величносте? – вийшов уперед полковник Крiнкль.

Грiзний монарх уважно оглянув новачка: чепурний мундир, до блиску начищенi чоботи.

– Поведеш мою армiю по пiдземному ходу в Смарагдове мiсто, вiзьмеш у полон всiх жителiв Краiни Оз, зруйнуеш iхню столицю, вiзьмеш усi коштовностi й принесеш iх сюди, в мою печеру. І найголовнiше – вiдбереш в Озми мiй Чарiвний Пояс. Зрозумiв? Впораешся?

– Але це неможливо, Ваша Величносте!

– Неможливо?! – розгнiвався Король.

 – У камеру тортур його! Розрiзати на дрiбнi шматочки й згодувати семиголовим псам!

Пiдоспiлi стражники вiдразу вхопили бiдолаху й потягли в глиб печери, а Король знову звернувся до присутнiх:

– Слухайте всi! Якщо новий командувач вiдмовиться виконувати моi накази, його чекае така сама доля! А тепер вiдповiдайте: хто очолить похiд на Смарагдове мiсто?

Нiхто не наважувався вiдповiсти, всi стояли, як укопанi. Раптом з солдатських лав вийшов старий-престарий ном.

Вуса в нього були завдовжки такi, що вiн обмотував iх навколо шиi, щоб не спiткнутися при ходьбi.

– Можна поставити кiлька запитань Вашiй Величностi? – звернувся старий до Короля.

– Запитуй.

– Чи правда, що в Краiнi Оз живуть однi добряки й веселуни?

– Чиста правда.

– Живуть собi розкошуючи й горя не знають?

– Цiлковита правда.

– І немае мiж них нещасних i незадоволених?

– Жодного.

– В такому разi, Ваша Величносте, – мовив вусань, – я беруся за цю справу.

Терпiти не можу добрякiв, а вiд веселунiв i щасливчикiв мене просто нудить! Тому я люблю Вашу Величнiсть. Призначайте мене генералом, i я покажу iм справжню злiсть! Обiцяю завоювати i знищити жителiв Озу. Якщо не зможу цього зробити, то готовий стати поживою для голодних семиголових псiв.

– Оце вояка! – зрадiв Король. – Інша розмова! Тебе як звати, Генерале?

– Гуф, Ваша Величносте.