Смарагдове місто Країни Оз

– Так набий ii! – гаркнув правитель.

– Вона набита, Ваша Величносте.

– То розпали ii!

Калiко набрався смiливостi i продовжив нагадувати:

– Але люлька вже горить, Ваша Величносте, i ви навiть палите ii.

– Що? Як так? – тут монарх похлинувся димом i, нарештi, помiтив, що й справдi курить. – Але чому ти так грубо нагадуеш менi про це?

– Ваша Величностей, я лише ваш вiрний слуга, нещасний слуга, – лагiдно вiдповiв ном.

Покора Головного Управителя трохи заспокоiла Короля, тож вiн, пихкаючи люлькою, повiльно пройшовся по печерi.

Але умиротворення тривало недовго i незабаром гнiв зануртував у ньому з новою силою. Зупинившись перед бiдним Калiко, монарх залементував:

– Що ти хочеш сказати своiм улесливим виглядом? Ти хочеш образити цим мене, коли я такий нещасний?

– Дозвольте запитати, що розлютило Вашу Величнiсть?

– Як що? – Король навiть зубами скрипнув вiд лютi. – Хiба ти не знаеш, що дiвчина на iм’я Доротi та ii подружка Озма заволодiли моiм Чарiвним Поясом?

– Але пояс дiстався iм у чесному бою, – наважився заперечити Калiко.

– Мене це не хвилюе! Я хочу Пояс назад i все. Половина моеi сили пропала разом iз цим Поясом!

– Щоб його повернути, треба пробратися в Краiну Оз, а це неможливо, – нагадав Головний Управитель i крадькома позiхнув. Ось уже двадцять шiсть годин вiн i на мить не стулив повiк i втома давалася взнаки.

– Чому неможливо?

– Ваша Величносте, ви забули про Згубну Пустелю, яку нiхто не в змозi перетнути! Ви знаете цей факт так само добре, як i я, Ваша Величносте.

Не забувайте про втрачений Пояс, звiсно. Але пам’ятайте, що у вас залишилось багато сил, бо ви керуете цим пiдземним царством як справжнiй тиран, i тисячi номiв пiдкоряються вашим наказам. Раджу випити склянку розтопленого срiбла, щоб заспокоiти нерви, а потiм лягти спати.

Король схопив великий рубiн i жбурнув його в Калiко. Головний Управитель хутко присiв, щоб ухилитися вiд важкоi коштовностi, яка врiзалася у дверi просто над його лiвим вухом.

– Геть звiдси! Зникни! – розбушувався Король. – Щоб ноги твоеi тут не було! І пришли сюди Головнокомандувача Блуга!

Калiко поспiшно вийшов, а за кiлька хвилин до печери увiйшов Головнокомандувач королiвськоi армii. Цей ном був вiдчайдушним воiном i жорстоким полководцем. Пiд його орудою несли службу п’ятдесят тисяч добре навчених номiв-солдатiв. Вони нiчого i нiкого не боялися, крiм свого суворого генерала.