Смарагдове місто Країни Оз

Дядько Генрi мiсця собi не знаходив вiд горя: як прожити без ферми? Як заробити на життя i де роздобути грошей на сплату боргу? І чому його спiткало таке горе? Адже вiн зовсiм не нероба: цiлими днями пропадае в полi, а тiтка Ем iз Доротi роблять всю домашню роботу, однак результат нульовий – грошей як не було, так i немае.

На вигляд Доротi була звичайною дiвчинкою: веселою, рум’яною, з розумним i ясним поглядом. Але на вiдмiну вiд iнших дiтей, вона за свое коротке життя встигла пережити безлiч дивовижних пригод.

Коли Доротi народилася, до ii колиски прилетiла фея i залишила на лобi немовляти невидимий чарiвний знак, у всякому разi, так запевняе тiтка Ем. Інакше, як пояснити, чому дiвчинцi вдавалося побувати у численних казкових мiсцях i щораз цiлою й неушкодженою повертатися додому?

Втiм, дядько Генрi мало вiрив казкам про Краiну Оз, якi розповiдала йому племiнниця. Вiн вважав Доротi мрiйницею i фантазеркою, такою ж, як i ii мати, яка померла, коли дiвчинка була ще зовсiм маленькою.

Хай там як насправдi, одне було безсумнiвним: iнодi дiвчинка несподiвано зникала i так само несподiвано знову з’являлася в Канзасi з цiлою купою найдивовижнiших iсторiй. Дядько з тiткою слухали племiнницю й не переставали дивуватися: звiдки в маленькоi дiвчинки стiльки мудростi й розважливостi, звiдки вона могла дiзнатися про чарiвникiв i чудеса, коли всiм вiдомо, що чарiвникiв давно вже немае на свiтi?

Доротi розповiдала дядьковi й тiтцi про дивовижну Краiну Оз, про чудове Смарагдове мiсто, про свою добру подругу, прекрасну правительку чарiвноi краiни, Принцесу Озму.

Слухаючи ii розповiдi, дядько Генрi раз у раз зiтхав: адже навiть одного маленького смарагду, яких у цьому мiстi було повно-повнiсiнько, вистачило б, щоб повернути всi борги й викупити ферму. Але Доротi завжди поверталася з порожнiми руками зi своiх подорожей, i бiднiсть не вiдступала.

Дiзнавшись, що через тридцять днiв треба або заплатити борг, або залишити ферму, дядько Генрi зовсiм занепав духом. Грошей у нього не було. Вiн розповiв про все дружинi, тiтцi Ем. Та спочатку поплакала, але потiм вирiшила, що зневiрятися не варто, треба смiливо дивитися долi в очi, проживуть вони й без ферми, знайдуть собi якусь роботу, на життя вистачить. Але що буде з Доротi? Адже вони вже не зможуть пiклуватися про неi, як ранiше.