Смарагдове місто Країни Оз

Смарагдове мiсто Краiни Оз

Лiман Френк Баум

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

В iсторii, яку Лiман Френк Баум розповiдае цього разу, е багато подiй, на якi читачi давно чекали. Нарештi Доротi стае жителькою Краiни Оз. Ба бiльше: вiднинi вона не хвилюватиметься про своiх стареньких родичiв – дядька Генрi та тiтоньку Ем – iх Принцеса Озма теж запросила до своiх володiнь. І все було б добре у чарiвному королiвствi, але давнiй ворог Краiни Оз i ii правительки – Король Номiв уже виношуе зловiснi плани i збирае навколо себе ще гiрших лиходiiв.

Вони мають одне бажання: зруйнувати Краiну Оз, а ii жителiв зробити рабами.

В формате PDF A4 сохранен издательский макет.

Лiман Френк Баум

Смарагдове мiсто Краiни Оз

Серiя «Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури» заснована у 2010 роцi

Перекладено за виданням:

L.Frank Baum. The Emerald City of Oz.

The Reilly & Lee Co., 1934

Переклад з англiйськоi Б. Е. Носенок

Художник-iлюстратор Д.

Р. Нiл

Художник-оформлювач О. А. Гугалова-Мешкова

План-проспект серii затверджено Мiнiстерством освiти i науки Украiни

© Б. Е. Носенок, переклад украiнською, 2020

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

* * *

До моiх читачiв

Можливо, менi слiд було б написати на титульнiй сторiнцi цiеi книжки iншу назву – «Лiман Френк Баум та його кореспонденти», бо я використав багато пропозицiй, переданих менi в листах вiд дiтей.

Колись я справдi уявляв себе «автором казок», але зараз я просто редактор чи приватний секретар для багатьох молодих людей, iдеi яких мене просять вплести в нитку моiх оповiдань.

Цi iдеi зазвичай напрочуд мудрi. Вони також логiчнi й цiкавi. Тож я використовував iх завжди, коли мав таку можливiсть, i визнаю, що багато чим зобов’язаний моiм маленьким друзям.

Боже, яка фантазiя в цих дiтей! Інодi iхня смiливiсть та генiальнiсть мене справдi вражала.

Тож впевнений, що в майбутньому казкарiв не бракуватиме.

Моi читачi розповiли менi, що робити з Доротi, тiткою Ем та дядьком Генрi – i я пiдкорявся iхнiм наказам. Вони також запропонували менi теми, на якi можна писати згодом: цього насправдi достатньо, щоб у мене не залишилось вiльного часу.

Я дуже пишаюся такою спiвпрацею. Дiти люблять цi iсторii, бо допомагали iх створювати. Моi читачi знають, чого хочуть, i розумiють, що я намагаюся iм догодити.