Повість про Ґендзі. Книга II

«Мабуть, вам все-таки краще перейти сюди», – запропонувала Укон, i годувальниця, залишивши чоловiкiв i стисло пояснивши Буго-но суке, в чому рiч, перевела панну до неi. «Хоча я низького роду, але маю щастя служити в домi Великого мiнiстра[47 - Тобто Гендзi.], – сказала Укон, звертаючись до годувальницi, – а тому в дорозi я без жодного почту не боюся, що хтось мене скривдить. Та було би прикро, якби у такому мiсцi знайшлися поганi люди, готовi познущатися з таких провiнцiалiв, як панночка». Укон дуже кортiло поговорити з дiвчиною, але раптом гучнi голоси прочан, i вона також почала подумки волати до богинi Каннон.

Колись Укон завжди просила допомогти iй розшукати дочку господинi, а тепер, коли ii бажання сповнилося, вона благала, щоб Великий мiнiстр прийняв дiвчину та подбав про ii майбутне.

У храмi серед прочан рiзних провiнцiй була й головна дружина намiсника тутешньоi провiнцii Ямато. Їi величний вигляд i пишний почет викликав заздрiсть у Сандзьо, i вона звернулася до Каннон з такими словами: «О, милосердна богине Каннон, прошу тiльки одного: зроби так, щоб наша панна стала дружиною якщо не Дадзай-но дайнi, то хоч намiсника цiеi провiнцii.

Тодi й таким, як Сандзьо, всмiхнеться щастя, а я постараюся вiддячити тобi…» Так молилась вона, приклавши обидвi долонi до чола.

Почувши про таке моторошне прохання, Укон жахнулася: «Та ти що, стала зовсiм провiнцiалкою? Невже не пам’ятаеш, яким впливом користувався в свiтi пан То-но цюдзьо? А тепер вiн мiнiстр Двору, який управляе краiною на свiй розсуд! Як може його дочка стати дружиною якогось провiнцiйного намiсника?» «Та постривайте! Дайте менi спокiй з мiнiстрами! Той почет, з яким виiжджала дружина Дадзай-но дайнi до храму Сiмiдзу поклонитися Каннон, набагато пишнiший, нiж в Імператора!» – i Сандзьо не переставала вiдбивати поклони, притуливши долонi до чола.

Прочани з Цукусi мали намiр провести в Хацусе три днi. Укон не хотiла затримуватися так довго, але, надумавши скористатися такою нагодою для близького знайомства з дiвчиною, попросила у поважного монаха дозволу залишитися ще на кiлька днiв.

Знаючи, що цей монах добре вмiе складати письмовi молитви, Укон, як i колись ранiше, попросила, глибоко зворушивши прочан з Цукусi: «Напишiть, як завжди, на iм’я панi Фудзiвара-но Рурi[48 - Рурi – дитяче iм’я дочки Югао.]. Молiться ревно, прошу вас. Нарештi я розшукала цю особу, а тому хотiла б замовити молебень подяки». «Яка радiсть! Видно, недарма я так невтомно молився!» – втiшився монах.