Повість про Ґендзі. Книга II

Видно, з попереднього життя нам судилася така гiрка доля! Але ви вже не маленька дитина, i нiщо вам не заважае спокiйно розповiсти свою i вислухати мою iсторiю про все, що сталося за цi роки». Та на цей докiр, зовсiм знiяковiвши, дiвчина не могла вiдповiсти анi слова.

«Пiсля того як мене, маленьку дитину, яка навiть не вмiла ходити, вiдвезли у далеку провiнцiю, час промайнув швидко, немов короткий сон…» – тихо сказала вона нарештi своiм юним голосом, дуже схожим на колишнiй материн. «А ii вiдповiдь дуже розумна», – подумав Гендзi i, всмiхнувшись, вiдповiв: «Мабуть, нiхто, крiм мене, не зрозумiе, як тяжко довелося вам поневiрятися…» А потiм, вiддавши Укон вiдповiднi вказiвки, вiн вийшов.

Дiвчина справила на нього приемне враження, i, зрадiлий, вiн розповiв про неi дружинi. «Оскiльки всi цi роки вона виростала в глухiй провiнцii, то я побоювався, що вона матиме жалюгiдний вигляд, але виявилося, що вона поводиться з такою гiднiстю, перед якою менi самому стае нiяково. Отож я не приховуватиму таемницi ii перебування у нас i тим заохочу таких гульвiс, як принц Хьобукьо, навiдуватися в нашу садибу.

Адже ранiше тут не було юних дiвчат, якi могли б iх сюди привабити. Подивимося, як швидко вони втратять свою зверхнiсть, коли ми про неi якнайкраще потурбуемося…»

«Ви – дивний батько! Адже не годиться насамперед думати про те, як зацiкавити залицяльникiв», – дорiкнула йому Мурасакi. «Якби я колись був таким досвiдченим, як зараз, то поводився б з вами так само й заволодiв би вашим серцем лише пiсля перемоги над суперниками», – смiючись, вiдповiв Гендзi, й Мурасакi зашарiлася своiм юним i чарiвним обличчям.

Присунувши до себе туш з пензликом, вiн нашвидкуруч вивiв на аркушi паперу:

«Як i колись,

Любов мене не полишае,

Але як сталося,

Що скрасила мое життя

Низка перлин[60 - Тамакадзура (в перекладi – «Низка перлин»), iм’я панночки в цьому i наступних роздiлах повiстi, пов’язане з цим вiршем.]?»

«От несподiванка!» – промовив вiн нiби сам до себе. «Схоже, дiвчина – жива пам’ять про жiнку, яку вiн, напевне, глибоко любив», – подумала Мурасакi.

Гендзi розповiв про свою нову дочку також Югiрi, порадивши йому заприязнитися з панночкою, i той вiдразу навiдався до неi. «Хоча я не е дуже помiтною особою, але ви, знаючи, що я ваш молодший брат, мали б насамперед звернутися до мене. А так я навiть не брав участi у вашому переiздi…» – сказав вiн вельми гречно, здивувавши служниць, обiзнаних iз справжнiм станом речей.