Повість про Ґендзі. Книга II

]», пригощалися навiть «дзеркальними мотii[65 - Круглi, як люстерко, колобки з клейкого рису, якi готували для свят.]» i, бажаючи одна однiй щастя в прийдешньому роцi, одному з тисячi, жартували й смiялися. А коли прийшов Гендзi, то, заскоченi зненацька, вони ледве встигли опустити руки.

«О, скiльки лунае побажань! Але напевне, кожна з вас мае якiсь своi власнi прагнення. Вiдкрийтеся менi, i я молитимуся, щоб вони справдилися», – сказав вiн. Його усмiхнене обличчя видавалося втiленням усiх радощiв перших днiв року.

Цюдзьо, особа вельми самовпевнена, вiдповiв: «Куштуючи дзеркальнi мотii, ми повторювали: «Тисячолiття буде вiдбиватись…»[66 - Цитата з вiрша: «В краю Омi, / Де Дзеркало-гора, / Тисячолiття буде вiдбиватись / Твого правлiння / Радiсна пора!» («Збiрка старих i нових японських пiсень», 1086).] А чого ще нам бажати?»

Вiд самого ранку до Гендзi приiжджало багато гостей i тому через загальну метушню лише надвечiр вiн змiг вiдвiдати коханих жiнок у садибi на Шостiй лiнii з новорiчними привiтаннями.

«Сьогоднi вранцi я позаздрив вашим служницям, коли почув, як вони жартували, обмiнюючись новорiчними побажаннями. Тож дозвольте i менi разом з дзеркальними мотii передати вам привiтання з Новим роком», – сказав Гендзi, звертаючись до Мурасакi, й злегка жартiвливим тоном побажав iй довголiття:

«У дзеркалi води,

Де у ставку розтанув

Лiд тонкий,

Вiдбилися обличчя

Безприкладно щасливого подружжя».

Справдi, в цiлому свiтi не було прекраснiшоi пари.

«У дзеркалi ставка

Прозоро-чистому

Ясно виднiють

Щасливi люди,

Що довго разом житимуть», —

вiдповiла Мурасакi. Ось так за кожноi нагоди вони присягалися одне одному у вiчнiй вiрностi. Був день Щура[67 - У день Щура зазвичай садили сосновi саджанцi з надiею на довге життя.], а тому побажання зустрiти разом ще тисячу весен здавалися особливо доречними.

Потiм Гендзi зайшов у покоi дочки, панночки Акасi. Дiвчатка й молодi служницi вийшли в сад i розважалися, вириваючи сосновi саджанцi на пагорбi. Їм, очевидно, не сидiлося на мiсцi. З Пiвнiчних покоiв, вiд матерi панночки Акасi, принесли наче заздалегiдь приготованi для цього випадку бамбуковi кошички з рiзними ласощами. Навiть штучний, майстерно зроблений, соловей, який сидiв на гiлцi п’ятиголковоi сосни, здавалося, про щось думав.