На нашем сайте вы можете читать онлайн «Повість про Ґендзі. Книга II». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная старинная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Повість про Ґендзі. Книга II

Автор
Дата выхода
11 сентября 2020
Краткое содержание книги Повість про Ґендзі. Книга II, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Повість про Ґендзі. Книга II. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Мурасакі Сікібу) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Повість про Ґендзі», створена на рубежі X–XI століття Мурасакі Сікібу, придворною дамою імператриці Сьосі, вважається одним з найвизначніших творів японської літератури. І не тільки японської – по суті, це перший психологічний роман у світі. Розповідаючи історію життя головного героя – Блискучого Ґендзі, сина імператора Кіріцубо, та його нащадків, авторка ділиться з читачами своїми спостереженнями і роздумами. Докладні описи повсякденного життя, любовних та інших людських відносин, пройнятих «сумним чаром речей» (моно-но аваре), створюють враження зустрічі з живими людьми, близького знайомства з їхніми почуттями, думками, радощами і печалями, за якими постає епоха Хейан, її культура, побут аристократії, вірування та звичаї.
У цьому виданні представлена друга частина роману (розділи 21–38), в якій ідеться про розплату за гріхи молодості, вчинені під час пошуку ідеальної жінки, що описано в першій частині (розділи 1—20), яка вийшла друком у видавництві «Фоліо» 2018 року.
Повість про Ґендзі. Книга II читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Повість про Ґендзі. Книга II без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
]? Та де там, вiн користувався кожним зручним випадком, щоб двозначними натяками привернути ii увагу до себе, але вона, посiдаючи високе становище, залишалася для нього недосяжною. А от Тамакадзура, панна iз Захiдного флiгеля, зроду приязна, не могла тримати Гендзi на шанобливiй вiдстанi, коли вiн, часто пiддавшись миттевому пориву, дозволяв собi дивну поведiнку, яка мала б викликати пiдозру в спостережливих служниць. Щоправда, йому таки вдавалося стримувати себе. Так чи iнакше, важко собi уявити складнiшi i болiснiшi стосунки.
На п’ятий день п’ятого мiсяця, прямуючи до майданчика верховоi iзди[113 - Того дня вiдбувалося змагання лучникiв i вершникiв.], Гендзi заглянув у Захiдний флiгель: «То що ви можете сказати? Чи залишався принц у вас допiзна? Ви його близько до себе не пiдпускайте. Бо зайвого клопоту наживете. Зрештою, немае у свiтi чоловiка, який нiколи не завдавав жiнцi сердечного болю, не скоював нерозважних вчинкiв…» Дивлячись на нього тодi, коли вiн то хвалив, то гудив принца, не можна було не замилуватися його навдивовижу молодим, прекрасним обличчям.
Вiд принца принесли листа, написаного вишуканим почерком на тонюсiнькому бiлому паперi. Тодi вiн здавався чудовим, а як подивитися тепер – нiчого особливого…
«Навiть сьогоднi[114 - Тобто п’ятого дня п’ятого мiсяця, коли оселю прикрашали мiшечками «кусудама» з лепехою та полином, якi мали оберiгати вiд нещастя i злих духiв; лепеха вважалася символом довговiчностi й мiцностi.
Нiхто не вирвав
Стебел лепехи.
Його корiння[115 - В оригiналi гра слiв: «не» означае «корiння» i «плач».] пiд водою,
А я втираю нишком сльози…»
Листа з натяком було прив’язано до довгого кореня лепехи.
«Вирване з води,
Коротким буде
Стебло лепехи.
А у водi не змiряти
Пролитих слiз…
О, як по-дитячому звучать Вашi слова!..» – от i все, що написала вона блiдою тушшю. Мабуть, такого знавця прекрасного, як принц Хьобукьо, розчарував цей лист, бо вiн сподiвався, що ii почерк буде набагато витонченiшим.






