На нашем сайте вы можете читать онлайн «Щось більше за нас». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Щось більше за нас

Автор
Дата выхода
07 сентября 2020
Краткое содержание книги Щось більше за нас, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Щось більше за нас. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Владимир Винниченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Сюжети новел та оповідань Володимира Винниченка (1880–1951), що увійшли до видання, здебільшого відбивають соціальні струси початку ХХ ст. Наростання невдоволення селян, які готові піти проти пана, змальовується в оповіданні «Суд». У творі «Салдатики!» розкрита психологія лідерства – з непримітного селянина народжується ватажок. Невідповідність між оболонкою і суттю робить кумедним в очах оточення героя твору «Народний діяч». У оповіданнях «Біля машини», «На пристані», «Раб краси» відображена вперше в українській літературі революційна інтелігенція.
Щось більше за нас читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Щось більше за нас без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Поiдем додому… Конi ж моренi стоять… Куме! Хоч ви вже згляньтеся!..
Кум тiльки гикнув, замовк i безсило схилив голову на стiл.
– Жiнко! – миролюбно заговорив Семен, ловлячи руками пляшку. – І ти… i… я… Випий!..
– Та Бог з тобою! Не хочу… Поiдем… конi ж моренi.
– Конi? І ко-о-нi постоять. «За-а-блiсте-е-ела зо-орька-а-а»…
– За-а… – гикнув кум i пiдняв голову.
– Ну, що ти у свiтi Божому будеш робити? – трохи не плачучи, здвигнула плечима жiнка.
Ілько одвернувся й налив у шклянку пива.
– Господiн! – торкнув його Семен.
– І вас, – знехотя всмiхаючись, вiдповiв Ілько.
– Спасибi, спасибi… От спасибi, так спасибi!.. Куме, дай пляшку, вип’ю… ось з господiном.
Кум мацнув рукою по пляшцi, ледве не звалив ii, та так i застиг.
– Семене! – благала жiнка, пiдхоплюючи пляшку.
– Дай сюди пиво! – безсило простягнув руку Семен.
– Поiдем додому.
– Дай сюди пиво!..
– От наказанiе Господне! – зiтхнула жiнка i подала пиво.
Семен узяв, поважно налив у шклянки, пiднiс, розхлюпуючи, одну Ільковi, другу взяв сам i промовив:
– Доброго здоров’я…
Ілько випив.
– Бо… люблю! – повернувся вiн до жiнки. – І не мiшайсь… Уторгував, продав воли й буду гулять. Так, господiн?
– Так, так! – усмiхнувся Ілько. – А за багато продали?
– За сто та ще й двадцять!.. О! – вийняв вiн червону хустку, помахав якимсь вузлом на нiй i став пильно запихать знов у кишеню з того боку, де сидiв Ілько.
– Мошку, пива! – гукнув Ілько.
– Мошку!.. Пива! – стукнув кулаком Семен i полiз у кишеню за хусткою.
– Та не треба, не треба! – затурбувався Ілько. – Я сам заплатю, я сам… Нехай… нехай…
– Нi!.. Ого!.. Семен Торба не може пива купить… Фю-фю! Ого! Де ж це грошi?.
– Та ти ж у ту кишеню поклав, – промовила жiнка.
Семен став шукать i в другiй кишенi, але й там не було нiчого.
– Чи не випали? – поблiдши, встала жiнка й почала дивитися пiд стiл, пiд лави. Встав i Семен, мацаючи по кишенях, встав i Ілько, зазираючи теж i пiд стiл, i пiд лаву; сидiв тiльки кум, навiть крiзь сон погикуючи.
– Нема! Ой, Господи! – скрикнула жiнка.
Дехто повернувся, коло сусiд замовкло, пiдбiг Мошко.







