Латочка з Країни Оз

Коли вiн охолоне, я перекладу його в маленьку баночку, а поки що стежитиму, щоб поривом вiтру його не здуло i не розкидало по кiмнатi.

Дядько Нанкi, Марголотта i Кривий Чаклун стояли й милувалися чудодiйним Живильним Порошком, однак Оджо значно бiльше зацiкавили мiзки Латочки. Вирiшивши, що не можна позбавляти ii тих хороших властивостей, що були пiд рукою, вiн непомiтно додав у тарiлку всього потроху з кожноi банки.

Незабаром Марголотта згадала про Латочку i пiдiйшла до буфета.

– Так, так… – мiркувала вона вголос.

 – Я хотiла додати дiвчинi трохи «Кмiтливостi», що замiняе «Розум», який доктор ще не навчився як слiд робити, – i, взявши банку з «Кмiтливiстю», вона пiдсипала з неi в тарiлку трохи вмiсту.

Оджо занервував, бо вiн i так всипав багато цього порошку, але не посмiв втрутитися, втiшив себе думкою, що кмiтливiстю мiзки не зiпсуеш.

Марголотта пiдiйшла з тарiлкою мiзкiв до лавки i, розпоровши шов на головi в ляльки, всипала туди ii вмiст, а потiм акуратно все знову зашила.

– Моя дiвчинка готова випробувати дiю твого Живильного Порошку, – повернула вона голову до чоловiка.

Однак той сказав:

– Порошком можна буде користуватися тiльки завтра вранцi. Гадаю, вiн вже охолов, i його можна перекласти в баночку.

Чаклун узяв маленьку золоту баночку з кришкою, як у перечницi, щоб Порошком було зручно посипати потрiбний предмет. Акуратно пересипавши туди чудодiйну сумiш, вiн замкнув баночку у своiй шафi.

– Нарештi, – сказав вiн, весело потираючи руки, – в мене з’явилося трохи вiльного часу, щоб спокiйно поспiлкуватися з моiм старовинним приятелем Нанкi.

Цiлих шiсть рокiв я безперестанно перемiшував вариво i заслужив на повноцiнний вiдпочинок.

– В основному говорити доведеться вам, – вставив Оджо. – У дядька Нанкi прiзвисько «Мовчазний», вiн говорить мало.

– Знаю. Але я з твоiм дядьком люблю потеревенити, – сказав доктор Пiпт. – Майже всi люди говорять занадто багато. Тож приемно зустрiти мовчазну людину.

Оджо подивився на Чаклуна iз шанобливою цiкавiстю.

– А вам не заважае ваша кривина? – запитав вiн.

– Нi, я цiлком собою задоволений, – вiдповiв Чаклун. – Адже я единий у свiтi Кривий Чаклун i, хоч кривi люди зустрiчаються на бiлому свiтi, запевняю вас: кривiше за мене немае нiкого.

Доктор Пiпт i справдi був на рiдкiсть кривий, i Оджо не мiг второпати, як Чаклуновi вдаеться робити так багато рiзних справ.