Латочка з Країни Оз

Коли за вiкном зовсiм стемнiло, Оджо сказав:

– Доiдай хлiб, дядьку, й пiшли спати.

Однак дядько Нанкi не став iсти хлiб. І спати теж не пiшов, а сидiв бiля вогню i думав.

II. Кривий Чаклун

Зранку, коли почало свiтати, дядько Нанкi м’яко поклав руку на голову хлопчика й розбудив його.

– Ходiмо! – сказав вiн.

Оджо став одягатися. Вiн надiв блакитнi шовковi панчохи, блакитнi штани до колiн iз золотими пряжками, блакитну сорочку i блакитний сюртук iз золотою тасьмою. Черевики в нього були з блакитноi шкiри iз загнутими гострими носами.

Капелюх теж блакитний, загострений, з пласкими полями, прикрашеними маленькими золотими дзвiночками, якi мелодiйно дзвенiли, коли Оджо крокував. Так одягалися жителi Краiни Жвакунiв.

Схожий костюм носив i дядько Нанкi. Тiльки замiсть черевикiв на ногах у старого були чоботи з вилогами, а його сюртук був iз широкими, розшитими золотом манжетами.

Хлопчик побачив, що дядько не чiпав хлiба, i вирiшив, що старий не голодний. Зате Оджо сильно зголоднiв, тому розламав кусень навпiл, з’iв свою частку i запив ii ковтком студеноi води зi струмка.

Дядько поклав свiй хлiб у кишеню сюртука, пiсля чого ще раз повторив:

– Ходiмо.

Оджо радiв. Йому набридло жити в лiсовiй самотi, й вiн дуже хотiв побачити бiлий свiт i людей. У нього була давня мрiя: як слiд вивчити Краiну Оз, до якоi належали землi жвакунiв.

Коли вони вийшли з будинку, дядько Нанкi просто зачинив дверi на клямку i рушив стежкою. Вiн не боявся, що з iхнiм будинком щось трапиться за iхньоi вiдсутностi, навiть якщо хтось забреде раптом у цей лiсовий край.

Бiля пiднiжжя гори, що вiддiляла Краiну Жвакунiв вiд Краiни Лiсовикiв, стежка роздвоювалася. Дядько Нанкi пiшов по тiй, що вела до гори, i Оджо рушив за ним, не ставлячи зайвих запитань. Вiн зрозумiв, що вона приведе iх до будинку Кривого Чаклуна, який був iхнiм найближчим сусiдом.

Увесь ранок вони йшли гiрською стежкою, а в полудень присiли на поваленому деревi й доiли хлiб. Потiм знову вирушили в дорогу й години через двi побачили обiйстя доктора Пiпта.

У нього був великий будинок, теж круглий i пофарбований у блакитний колiр, як робили це всi жвакуни. Навколо рiс розкiшний сад з блакитними тiстечковими та бубликовими деревами, з кущами, якi давали чудовi збитi вершки i блакитне масло. На городi подорожнi побачили грядки з блакитною капустою, блакитною морквою i блакитним салатом, вельми апетитними на вигляд. Були там i грядки з шоколаду-карамелi.