На березі Хозарського моря

В життi не бачила стiльки свiтла – фасади, цiлi хмарочоси, парки, фонтани, дороги, вежi, автошляхи – усе купалося в сяйвi декоративних ламп, фар, лазерiв, рефлекторiв, свiтлових дiодiв… Три полум’янi хмарочоси неправильноi форми – символ сучасного Баку – iскрилися яскравим вогнем своiх скляних фасадiв. Навiть жезли регулювальникiв свiтилися – дорожня товкотнеча була неймовiрна. Прийом учасникiв «Євробачення» перетворив мiсто на вулик заторiв, перехресть, барикад. Тотальний нiчний колапс. Дорогi автомобiлi розривалися вiд гудкiв, мiлiцiянти кричали в мегафони, наш водiй, постiйно кружляючи вулицями з одностороннiм рухом, намагався дiстатися до готелю, який був поряд, але видавався недосяжним.

У ХХІ сторiччi дiстатися з точки А до точки Б – землею, повiтрям, морем – виявилося нездiйсненною мрiею. Швидкiсть i перенасиченiсть iнформацiею не пощадили навiть людськоi думки.

І врештi – пункт призначення. Готель «Лендмарк». Мiж iншим, iз дуже дивним плануванням. Рецепцiя була десь пiд хмарами, на 19-му поверсi, мiй номер – на 16-му, СПА-центр – на 9-му, ресторан – на 20-му, а конгрес-зала – на 4-му поверсi пiд землею!

Коли я увiйшла до моеi простороi кiмнати iз скляною стiною, мене захлиснув величний вид на море, шикарнi хороми, полум’янi башти та грандiозна архiтектура Кришталевого палацу з розкiшним освiтленням.

З пiддашшя били рефлектори такоi потужностi, що свiтло майже сягало космосу. При цьому вiдблиски свiтла плавали в повiтрi i створювали ефект танцю сяючих всесильних духiв повiтря.

Я була в осердi мiста вiтрiв i землi вогню.

*?*?*

Символом Азербайджану е бута. Язик полум’я. Суть вогню. Менi його вигляд нагадуе вогненну сльозу. Усi орнаменти цiеi краiни так чи iнакше пов’язанi з його формою. Це той вiзерунок, який зустрiчаеться на кашемiрi. Така собi жирна кома.

Проте у всiй культурнiй спадщинi азербайджанцiв немае розкошолюбства. Усе тут лаконiчне, елегантне, високоестетичне, часом навiть субтильне.

Саме так виглядав символ Баку – Дiвич-вежа (Qiz Qalasi), яка знаходиться на в’iздi до старого мiста.

Фундаментальна архiтектурна суворiсть Дiвич-вежi, простота, мiстична мiць форми нагадала менi мiкенськi будiвлi. Усе старовинне, що я зустрiчала в цiй краiнi – геологiчне чи цивiлiзацiйне, – усе повертало мене кудись у Мiкени. Строгiсть обрисiв, тип побудови, спорiдненiсть iз каменем, скелями, дух чогось прадавнього, невблаганне пошанування чотирьох елементiв – землi, води, повiтря й вогню.