Смок Беллю. Смок і Шорті

Смок Беллю. Смок i Шортi

Джек Лондон

Зарубiжнi авторськi зiбрання

Збiрки оповiдань «Смок Беллю» та «Смок i Шортi» розповiдають про пригоди двох друзiв – шукачiв золота. Випробування, що випадають на долю Кiта Беллю – мазунчика-письменника, який мандруе на Клондайк за новими враженнями, повнiстю змiнюють його. Свое життя в жорстких умовах Пiвночi вiн вважае справжнiм на противагу рознiженому та метушливому життю у Сан-Франциско. Саме тут вiн знаходить щирих друзiв. Джек Шортi не лише бере участь в авантюрах Смока, безумовно пiдтримуючи й допомагаючи йому, але й готовий ризикувати власним життям заради нього.

Численнi пригоди, якi часто межують мiж життям i смертю, призводять Смока Беллю до висновку, що найдорожчим скарбом для людини е кохання.

Джек Лондон

Смок Беллю. Смок i Шортi

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019

?

СМОК БЕЛЛЮ

СМАК ВЕДМЕДИНИ

І

Спочатку вiн був Крiстофер Беллю.

Згодом, коли вчився в коледжi, вiн став Крiстом Беллю. Пiзнiше, помiж богеми Сан-Франциска його назвали Кiт Беллю. І кiнець кiнцем нiхто не знав його пiд iншим iм’ям як Смок Беллю. Ця iсторiя еволюцii його iменi е iсторiя його власноi еволюцii. Нiчого б цього не трапилося, якби вiн не мав матерi, що безмежно його любила, i суворого, залiзноi вдачi дядька, та якби не одержав листа вiд Джiлета Беламi.

– Допiру я переглянув число «Xвилi», – писав Джiлет iз Парижа. – Звичайно, О’Тарi пощастить iз нею.

Але дечого бракуе.

Далi були подробицi щодо удосконалення новонародженого тижневика.

– Пiди та побалакай iз ним. Тiльки так, нiби це ти сам вiд себе. Не треба, щоб вiн знав, що це моя думка. Бо як дiзнаеться, то схоче, щоб я був його паризьким дописувачем. Але я не можу, бо одержую готiвку за свою писанину в товстих журналах. Передусiм не забудь зробити йому нагiнку за того дурня, що веде вiддiл критики музики та мистецтва. До речi, Сан-Франциско мало завжди свою власну, своерiдну лiтературу.

Проте не мае ii тепер… Скажи йому, хай мотнеться навкруги та знайде якогось писаку, що гнатиме йому жвавi статтi та поверне минулу славу i барви Сан-Франциска.

Кiт Беллю одвiдав контору «Хвилi» i сумлiнно виконав доручення. О’Тара уважно вислухав. О’Тара сперечався. О’Тара погодився. О’Тара нагнав дурня, що писав критику. Далi О’Тара взявся до Кiта, i з Кiтом трапилося те, чого так боявся Джiлет у далекому Парижi.