Тік-Ток з Країни Оз

Тому одного разу вночi король Джол перейшов через гори у Краiну Оз i зник назавжди. Прочекавши його кiлька рокiв, дружина вiдправилася на пошуки, залишивши правити свою старшу дочку Анну.

Чи була дiвчина готова до цього? Анна нiколи не забувала про день свого народження, адже тодi можна було влаштувати веселе свято з танцями, але вона давно вже не пам’ятала, скiльки iй рокiв. У краiнi, де всi живуть вiчно, нiхто не сумуе про минулi роки, i ми можемо просто сказати, що Королева Анна була вже досить дорослою, щоб самотужки варити варення, ось i все.

Утiм, нiякого варення вона не варила, ба бiльше – всiляко ухилялася вiд домашнiх справ. Анна була честолюбна, i ii серце краялося вiд того, що королiвство в неi крихiтне, а народ – дурний i недоладний. Інодi вона замислювалася над тим, що сталося з ii батьками там, за горами, у прекраснiй Краiнi Оз.

«Видно, там життя краще, раз вони не повернулися в Ух-Ти-Фу», – думала Анна. Тож коли Сейлi вiдмовилася пiдмiтати пiдлогу у парадному залi палацу, Анна оголосила своiй сестрi таку новину:

– Я йду звiдси.

– Ну то йди, – вiдповiла Сейлi. – Тiльки, гадаю, ти вчиняеш жахливу дурiсть.

– Чому це? – запитала Анна.

– Та тому, що тут ти – Королева, а Краiною Оз править Озма, i там ти будеш нiхто.

– О так, Королева, а в усьому королiвствi вiсiмнадцять чоловiкiв, двадцять сiм жiнок i сорок чотири дитини, – з гiркотою промовила Анна.

– У великiй Краiнi Оз народу, звичайно, бiльше, – розсмiялася Сейлi.

Сейлi навмисне дражнила Анну, щоб сильнiше ii розiзлити. Скорчивши наостанок пику, вона вирушила у двiр погойдатися в гамаку.

Тим часом уiдливi слова Сейлi змусили Анну задуматися.

З розповiдей вона знала, що у Краiнi Оз живуть мирнi люди, а сама Озма – всього лише дiвчинка. Вона добра до всiх своiх пiдданих, а вони пiдкоряються своiй правительцi, тому що люблять ii.

Навiть у далекому Ух-Ти-Фу було вiдомо, що армiя Озми – це лише двадцять сiм офiцерiв. Форма в них чудова, але зброi вони не носять, бо iм нема з ким битися. Щоправда, колись давно крiм офiцерiв у нiй був один рядовий, але Озма зробила його Головнокомандувачем i забрала в нього рушницю, щоб вiн, не приведи Господи, не поранив когось.

Чим бiльше Анна розмiрковувала на цю тему, тим сильнiшою ставала ii впевненiсть, що завоювати Краiну Оз буде легко.