Тік-Ток з Країни Оз

Варто тiльки зiбрати армiю – i вона стане правителькою Краiни Оз замiсть Озми. Потiм завоюе iншi краiни. А пiсля цього спробуе добратися до Мiсяця i завоювати його теж. Анна була войовничою натурою, з тих, якi готовi на будь-якi випробування, аби не сидiти без дiла.

«Справа за армiею», – вирiшила Анна. Вона перебрала в головi всiх чоловiкiв королiвства. Їх було рiвно вiсiмнадцять, нi бiльше нi менше, – не надто могутня армiя, що й казати. Однак, якщо воiни Анни зумiють завдати раптового удару, вони без втрат переможуть беззбройних офiцерiв Озми.

«Лагiднi й тихi завжди лякаються буйних i шалених, – подумала Анна. – Я, звичайно, не збираюся проливати кров, для мене це занадто сильне потрясiння, недовго i свiдомiсть втратити. Але якщо ми погрожуватимемо армii Озми, брязкаючи зброею, то, поза сумнiвом, вони впадуть передi мною на колiна, прохаючи пощади».

Мiркуючи таким чином, Королева Ух-Ти-Фу поступово переконала себе зважитися на цю авантюру.

«Що б не трапилося, – подумки казала собi Анна, – це буде краще, нiж сидiти за гратами в цiй злощаснiй долинi, прибирати будинок та лаятися з сестричкою Сейлi.

У той же день Анна взялася за створення власноi армii. Першим, до кого вона вирушила, став Джо Яблуко, якого прозвали так через те, що в його садку росли яблука.

– Джо, – почала Анна, – я вирiшила завоювати свiт i хочу, щоб ти пiшов служити в мою армiю.

– Перепрошую, але навiть не пропонуйте менi таких дурниць, iнакше змусите мене з усiею чемнiстю вiдмовити Вашiй Величностi, – вiдповiв Джо Яблуко.

– Я й не збираюся нiчого тобi пропонувати. Я – Королева i наказую тобi йти служити, – вiдрiзала Анна.

– У такому разi менi, напевно, доведеться пiдкоритися, – сумно промовив Джо Яблуко. – Але тiльки, будь ласка, не забудьте, що я – важлива персона, i тому заслуговую на високий чин.

– Я зроблю тебе генералом, – пообiцяла Анна.

– А шпага й еполети будуть? – запитав Джо Яблуко.

– Неодмiнно, – пообiцяла Королева.

Потiм вона попрямувала до людини на ймення Джо Булочка. У нього в садку росли на деревах найрiзноманiтнiшi булочки: пшеничнi та житнi, гарячi й не дуже.

– Джо, – звернулася до нього Анна, – я маю намiр завоювати свiт i наказую тобi служити в моiй армii.

– Нi, нi та ще раз нi! – заявив Джо Булочка. – Менi треба збирати урожай булочок.

– Дружина й дiти зберуть, – сказала Анна.