Син Вовка

Син Вовка

Джек Лондон

Зарубiжнi авторськi зiбрання

У збiрку ввiйшли вiдомi твори циклiв «Син Вовка», «Дiти Морозу», а також оповiдання «Бог його батькiв». Джек Лондон знайомить читачiв з iндiанською культурою, ii традицiйними поняттями честi та обов’язку, описуе жiночий характер, складний i часом суперечливий. В оповiданнi «Син Вовка» iндiанцi намагаються протистояти «синам вовка», якi крiм землi вiдбирають у них найдорожче – жiнок. У жорстокiй сутичцi завоювання дiвчини стае схожим на первiсну боротьбу за самку.

Цей твiр як крик душi iндiанського народу i торжество бiлоi людини. Тему мiсiонерства порушено в оповiданнi «Бог його батькiв». Скiльки було вбито людей, скiльки кровi було пролито через те, що один бог нiбито краще за iнших. До циклу «Дiти Морозу» увiйшли оповiдання «Закон життя», «Брехун Нам-Бок», «Бiлошкiра Лi Ван» та iншi. Тут зображено людину наодинцi з собою. Вона мае можливiсть випробувати себе в нелегкiй боротьбi з обставинами, що загрожують самому ii iснуванню. Пiвнiч стае найсуворiшим у життi випробуванням можливостей, закладених у людинi.

Джек Лондон

Син Вовка

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019

?

СИН ВОВКА

БІЛА ТИША

– Кармен проживотiе ще днiв зо два, не бiльше. Мейсон виплюнув крижинку й докiрливо глянув на бiдолашну собаку, потiм знову взяв ii лапу до рота й заходився вигризати бурульки, що цупко понамерзали мiж пазурами.

– Скiльки я бачив собак iз химерними назвами, то завжди вони чорта вартi, – промовив вiн, скiнчивши свою роботу, i вiдштовхнув собаку вiд себе. – Вони миршавiють i врештi гинуть пiд вагою своiх гучних наймень. Чи ти коли бачив, щоб лихо спiткало собаку, який зветься просто Касiяр, Сиваш або Гаскi? Де там! Глянь лишень на Шукума, вiн…

Клац! Худий пес скочив i мало не вп’явся бiлими зубами Мейсоновi в горло.

– А, будеш, будеш ти менi! – Кiнцем пужална Мейсон так уперiщив собаку поза вуха, що той простягся на снiгу, судомно затремтiв, i по iклах йому потекла жовта слина.

– От я й кажу, глянь на Шукума… Його ще надовго стане. Б’юсь об заклад, що вiн цього ж таки тижня з’iсть Кармен.

– А я iншоi думки, – мовив Мелмют Кiд, обертаючи мерзлий хлiб навпроти огню, щоб розтанув. – Можу закластися, що ми самi з’iмо Шукума, доки доiдемо.