Нарцис і Ґольдмунд

Вiн детально описав усi його прикмети. Старий чернець був задоволений i дав своему юному друговi завдання назбирати пiсля обiду добрячий оберемок цих рослин, пiдказавши, де iх краще знайти.

– За це ти будеш звiльнений вiд пообiднiх занять, мiй милий, сподiваюся, ти не проти, втiм, ти нiчого не втрачаеш. Знання природи – теж наука, а не тiльки ваша безглузда граматика.

Гольдмунд подякував за таке приемне доручення кiлька годин збирати квiти, замiсть того щоб сидiти в школi.

Для повного щастя вiн випросив у конюха Блеса й вiдразу пiсля обiду вивiв зi стайнi коня, який радiсно його привiтав, i, осiдлавши гнiдого, неймовiрно задоволений, пустився риссю в теплу сяйливу далечiнь. Годинку або й бiльше iхав вiн верхи, насолоджуючись повiтрям i пахощами полiв, а найбiльше iздою, потiм згадав про свое завдання i знайшов одне з мiсць, описаних отцем. Там вiн прив’язав коня пiд тiнистим кленом, погомонiв з ним, погодував хлiбом i вирушив на пошуки квiтiв. Тут було кiлька шматкiв необробленоi рiллi, зарослих усiлякими бур’янами, дрiбнi вбогi маки з останнiми блiдими квiтами i численними, вже зрiлими макiвками пiднiмалися серед засохлих вусикiв вiки i небесно-блакитних квiтiв цикорiю та вицвiлого гiрчаку, кiлька куп зiбраного камiння мiж двома полями заселяли ящiрки, тут також квiтли жовтим першi кущики звiробою, i Гольдмунд почав iх збирати. Назривавши добрячий пучок, вiн сiв на камiння вiдпочити. Було спекотно, i вiн важко поглядав на тiнь далекоi лiсовоi галявини з iншого боку, але йому не хотiлося йти так далеко вiд рослин i вiд коня, якого звiдси ще було видно. Вiн залишився сидiти на теплiй польовiй рiнi, причаiвшись, щоб виманити назад полохливих ящiрок, нюхав звiробiй, тримаючи його маленькi пелюстки проти свiтла, щоб розгледiти в них сотнi крихiтних стiбкiв.

Дивовижно, думав вiн, на кожнiй iз тисячi маленьких пелюсточок висiчене крихiтне зоряне небо, тонке, як вишивка.

Проте дивним i незбагненним було все: ящiрки, рослини, навiть камiння, взагалi все. Отець Анзельм, який так любить його, сам уже не може збирати звiробiй, мае проблеми з ногами, а в деякi днi вiн i зовсiм не може рухатися, i власне лiкарське мистецтво не допомагае йому. Можливо, вiн незабаром якогось дня помре, а трави в комiрцi продовжуватимуть пахнути, хоча старого отця вже не буде.