Диктатор

Коли лунае перший вибух, Майкл С’ютi знаходиться неподалiк Маркале, але стоiть так, аби страхуватися вiд осколкiв мiни. Томас стоiть на горi i спостерiгае за мусульманами, якi стрiляють з мiномета. В його руках снайперська гвинтiвка М25. Вiн дивиться у прицiл. В нього ще е час. Раптом мусульмани роблять новi вистрiли з мiнометiв. Лейл нараховуе чотири. Про це вони не домовлялись. І тодi вiн стрiляе. Мусульмани падають один за одним на землю, Томас Лейл пiдходить до iхнiх трупiв, обнишпорюе кишенi, виймае з них усе, пiдбирае мiномет i йде собi геть, повертаеться до мiста, де щойно загинули невиннi люди, а iншi були важко пораненi.

– В мене нема совiстi! Моя совiсть зветься Адольф Гiтлер! – кричить у своiй кiмнатi Томас Лейл слова Германа Герiнга[11 - Герман Герiнг (1893–1946) – найближчий соратник Адольфа Гiтлера, так званий «нацi номер два», другий пiсля Гiтлера вiйськовий i економiчний керiвник Третього рейху. Один з головних вiйськових злочинцiв нацистськоi Нiмеччини.] i вперше з дня iхнього знайомства Майкл С’ютi дозволяе йому напитися.

За два днi пiсля вибухiв у Сараевi починаеться перша широкомасштабна вiйськова операцiя в iсторii НАТО. Бомбардувальники F16 з’являються над Боснiею. США досягають своеi мети i за два тижнi пiсля початку операцii боснiйськi серби погоджуеться на умови НАТО. Історiя котиться далi, а з нею свiтом котяться тi двое – Майкл С’ютi i Томас Лейл – вправнi лицарi своеi брудноi справи.

2013 рiк

Коли йому сильно кортiло жiнки, вiн брав планшет, включав порносайт i задовольняв своi чоловiчi потреби власноруч.

Томас Лейл не мав права навiть на повiю, на випадкове знайомство, тим паче на шалений роман з вродливою украiнкою. Сказати чесно, вiн мiг собi дозволити жiнку. Але пiсля ночi кохання йому б довелося ii вбити. А вiн не хотiв зайвих жертв, адже мертвi були попереду. Вони виднiлися йому крiзь час, майорiли своею трагедiю в його снах, входили холодом у його розум. Вiн знав, що нова украiнська революцiя не буде схожою на попередню. Професiйний досвiд не говорив, а кричав Лейлу, що то буде кривава i несправедлива бiйня, в якiй вiн, агент ЦРУ, теж вiдiграе свою роль. Проте яку саме, вiн ще не знав.

До Киева йшов холод. За мiсяць мала бути зима. Томас Лейл не любив зиму, тим бiльше чужу зиму. Навiть не европейську, а пострадянську, з густим снiгом i холодними стiнами його квартири, з суцiльними згустками багнюки пiд ногами й непривiтними, сiрими вiд втоми i червоними вiд горiлки та морозу обличчями навкруги.