Диктатор

Вiн вiдчинив дверi, пройшов у фое пiд’iзду, викликав лiфт i пiднявся на десятий поверх. Потрiбнi йому апартаменти знаходилися злiва вiд нього, за масивними броньованими дверима. Коли Шевцов пройшов у квартиру, його зустрiли обережнi й недовiрливi погляди «компаньйонiв» у справi сепаратизму i намагання змiнити конституцiйний лад у конкретно взятому мiстi Одеса.

– Чого так довго? – спитав один iз них – малий на зрiст i хитрий на розум.

– Лектор гарну проповiдь промовляв. Заслухався, – iронiчно мовив до нього Шевцов.

– Я не зрозумiв…

– Тобi i не потрiбно нiчого розумiти. Треба виконувати. Чим бiльший коефiцiент виконання, тим кращим i цiннiшим спiвробiтником ти стаеш. А звiдси вже i усi можливi бонуси для тебе. Ти ж любиш бонуси?

– До чого тут бонуси?

– До того, що завдання нашi стають важливiшими. І ми маемо бездоганно вiдiграти кожен свою роль. Сiдайте, друзi! Будемо з вами розмовляти, – сказав Шевцов i першим всiвся у м’яке крiсло, встромляючи свiй погляд у безкраю синь моря i чистого, ясного неба.

Вiн любив те небо, як i саме життя, яке усмiхалося йому кулеметними чергами визначеноi iншими для нього професii, того, чому вiн присвячував себе без жалю та вагань совiстi. Вiн був офiцером спецслужб Росii. Держави, яка завжди вела вiйни, але нiколи ще у новiтнiй iсторii вона не вела себе так, як в Украiнi. Свiт перевернувся для багатьох. І для Шевцова теж.

– Другого травня вiдбудеться футбольний матч «Чор-номорець» – «Металiст». З Харкова та iнших мiст iдуть ультрас, увесь правий спектр, майданiвцi, журналiсти, волонтери i всякий iнший непотрiб.

«Марш едностi Украiни» – ось як називатиметься та подiя, пiд час якоi ми поч- немо операцiю. Люди мають бути готовi. Євромайданiвцi будуть розганяти нас iз Куликового поля. Зброю отримаете завтра вранцi. Центр мiста – наша стратегiчна позицiя. Маемо тримати ii i не пiддаватися на провокацii. Посилити нашу присутнiсть на вулицях, – Шевцов дiстав карту з внутрiшньоi кишенi куртки, узяв ручку i прокреслив маршрути центральноi частини мiста. Стара Одеса вкотре за свою iсторiю мала омитися людською кров’ю.

– А менти? – запитав другий спiврозмовник Шевцова. Десь пiд сорок, сiроi, непримiтноi зовнiшностi, тiльки очi грали вогниками.

– Питання правоохоронних органiв я беру на себе. Все буде добре. Лояльнiсть – наш девiз, – вiдповiв на те Шевцов. І знав, що слово свое стримае.

– Як нам вiдходити? Куди? – у розмову включився той перший. Вiн вiдповiдав за бойовикiв.