Polus Coeli, або Ялгобра Рутеніка. Украинский оригинал

Аж раптом, паруючи запитання про деталi алюзiй твору теперiшнього (то – до янгольського вiщування звички до смертi як оптимiстично-трагедiйного новонабутого сенсу, а то – до спорiдненостi мiж метафорою кобелячого skull h/a/unting та кантiанством з неодмiнною констатацiею первородства антиокупантськоi спадщини навiть у цiй царинi), вiн многообiтно прошепотiв, що написане – нiщо супроти наразi не висловленого. (Пiдкажiмо авторовi те, що мае ще розкритись Трикнижжям: зв’язка gbr/qbl межуе з сiрозонням hbl, притiм маючи несвободу найнейтральнiшим спiльним.

)

– Я таке маю сказати Європi, таке сказати, таке!.. – здавалося, ще трохи, – i Європеенко озвучить непоправну крамолу, тож ведучий почав видавати ознаки напруження. – Я таке скажу отiй Європi, таке скажу… що вона… вона… не, не можна, бо тут жiнки та дiти… вона буде…

– …глибоко збентежена? – модератор Вуйкiв поклав руку на лiкоть натхненного оратора, водночас чавлячи ногою його черевика попiд столом та переходячи на тон, що не припускав заперечень чи суперечок, бо ситуацiя ставала дедалi загрозливiшою по мiрi того, як обличчя Європеенка надувалось чи то вiд окремого пункту райдера (вжитого фальстартом або авансом попереду перемоги), а чи вiд самонагнiченоi напруги, додатково пiдкресленоi експресiею европретцелiв, що iх виплiтали його руки, в’ючись наче горох чи виноградна лоза, а то на кшталт опари для хлiбобулочних виробiв, засирих для тендiтних шлункiв.

– Так!.. – не без полегшення видихнув доповiдач, самий-бо ще не додумав був, як виходити iз становища iз задраною планкою посулiв та погроз невидимiй тiнi чи то ворогiв, а чи незграбних союзникiв, видмухуючи пункт рейдера та опадаючи, наче тiсто. – От люблю я таке, коли одразу видно фiлолога! «Глибоко стурбована»: краще й не скажеш! Але того замало.

 – Модератор укотре напружився, наче готуючись або стрибати навзаем, або ж ухилятись вiд лiйпфрогiнга в бiк його та клюбного репутацiйного капiталу. – Вона буде не просто вщерть заклопотана; вона менi буде… писец як понепокоена!

Вуйкiв ще намагався врятувати ситуацiю, розтопивши лiд жартом про передкантiанство як бiльш вiрогiдну версiю, що могла виникнути на цих теренах десь у п’ятому тисячолiттi до новоi ери.