Маленькі чоловіки

Вони вчилися, гралися, працювали, сварилися й водночас намагалися позбавлятися вiд своiх недолiкiв, тож поступово ставали дедалi кращими. Хлопчики в iнших школах здобували, може, бiльше знань з книжок, зате менше тiеi високоi мудростi, яка робить людей порядними й гiдними.

Поза сумнiвом, корисно знати латину та грецьку мову, розбиратися в математицi, але, на думку професора Баера, твердiсть, самовладання й звичка покладатися на своi сили важливiшi риси. Саме цi якостi вiн намагався розвивати в дiтях.

Люди, якi не згоднi з такими поглядами, нерiдко iз сумнiвом похитували головами, навiть коли бачили явнi успiхи у вихованнi хлопчикiв. Але ж це була «дивна школа», як сказала Нету панi Баер…

III. Недiля

Наступного ранку Нет схопився з лiжка щойно пролунав дзвоник та iз задоволенням взявся примiряти одяг, приготований для нього на стiльцi. Це були поношенi речi одного з багатих хлопчикiв. Панi Баер зберiгала таке «скинуте пiр’ячко» для бiдних «залiтних пташок», якi потрапляли в ii гнiздо.

Не встиг Нет одягнутися, як з’явився Томмi в бiлоснiжному комiрцi й повiв його вниз.

Сонце заливало свiтлом iдальню, накритий стiл i голодних хлопчикiв, якi вишикувалися навколо нього. Нет завважив, що цього разу вони не шумiли, як напередоднi ввечерi, а стояли струнко, тримаючись за спинки стiльцiв.

Нарештi маленький Роб, глянувши на батька й отримавши кивок у вiдповiдь, склав руки, схилив кучеряву голiвку й прочитав коротеньку молитву.

Вiдтак усi посiдали й почали снiдати. У недiлю подавали каву, котлети й варену картоплю – замiсть хлiба й молока, як зазвичай у буднi.

Швидко працюючи ножами й виделками, хлопчики жваво перемовлялися про приготування недiльних урокiв, обговорювали маршрут прогулянки й плани на наступний тиждень.

– А тепер, дiти, – сказав тато Баер пiсля снiданку, – берiться за своi ранковi заняття, щоб впоратися з ними до приiзду омнiбуса, який доправить нас до церкви.

І пан Баер, подаючи приклад, пiшов до кабiнету, щоб скласти книжки, потрiбнi на понедiлок.

Усi одразу ж взялися за справу. У кожного були своi маленькi обов’язки. Однi носили дрова й воду, годували домашню птицю, iншi пiдмiтали сходи або виконували доручення панi Баер.

Дейзi мила чашки, а Демi витирав iх: близнюки любили працювати разом. Навiть у малюка Теддi була своя маленька справа: вiн знiмав зi столу серветки й розставляв стiльцi.