Маленькі чоловіки

Проте всi цi невдачi зовсiм не розхолоджували безстрашного хлопчика, й вiн не втомлювався вчиняти чергову витiвку, учасниками якоi могли стати всi без винятку пламфiлдськi мешканцi.

Якщо Томмi не знав уроку, в нього завжди знаходилося яке-небудь веселе виправдання. Проте здiбностей йому не бракувало, й вiн мiг сформулювати вiдповiдь, навiть нiчого не вивчивши. Загалом з навчанням у нього проблем не було, зате поза класом – о-о-о, як же пустував Томмi пiсля урокiв!

Вiн прикрутив товсту Ейзi до стовпа мотузкою для бiлизни, i iй довелося простояти так майже пiв години, та ще в понедiлковий ранок, коли справ найбiльше.

Потримавши над свiчкою цент, опустив його за комiр гарненькiй Мерi-Енн, коли та прислуговувала гостям школи. Бiдна дiвчина зойкнула з переляку, перекинула миску з супом i прожогом вискочила з кiмнати, а люди, що сидiли за столом, подумали, що вона збожеволiла.

Вiн поставив на дерево вiдро з водою, прив’язавши до ручки яскраву стрiчку, а коли Дейзi, побачивши ii, потягнула до себе, щоб роздивитися, то отримала на свою голову нiагарський водоспад.

Мокра сукня висохла швидко, а от образа залишалася в глибинi душi ще довго.

Не уникнула жартiв онука й бабуся, що прийшла перевiдати його. Їй вiн пiдсипав у цукорницю жменю гладких бiлих камiнчикiв, тож пiдслiпувата старенька нiяк не могла зрозумiти, чому цукор не розчиняеться в окропi, але з делiкатностi нiчого не сказала, випивши непiдсолоджений чай.

Пiд час церковноi служби Томмi передав хлопчикам нюхальний тютюн i вони почали так сильно чхати, що повибiгали надвiр.

А якось узимку розчистив дорiжки в снiгу й полив iх водою, а потiм смiявся, коли хтось падав. Мало не звiв з розуму бiдного Сайлеса, розвiшуючи його чоботи в найвиднiших мiсцях, бо знав, що чоловiк дуже соромився своiх величезних нiг.

Умовив довiрливого Доллi прив’язати нитку до гнилого зуба й випустити кiнчик з рота, пообiцявши, що висмикне його вночi безболiсно, коли той спатиме.

Натомiсть тiльки завдав йому неймовiрного болю, бо зуб не пiддався.

Останне, до чого вiн додумався, – нагодував курей розмоченим у ромi хлiбом. Вони сп’янiли й розбурхали весь пташиний двiр: старi, поважнi кури ходили, хитаючись з боку в бiк, клювали землю й безперервно кудахкали. Вся школа, дивлячись на них, реготала до нестями, поки Дейзi не зачинила iх у курнику, щоб вони там проспалися.

Ось такi учнi разом жили в Пламфiлдi.