Маленькі чоловіки

Це був страшний удар для родини: нiхто не мiг дивитися на колись чудового, талановитого хлопчика, який перетворився мало не на жалюгiдного iдiота. Пан Вард вiддав його в Пламфiлд, ледь сподiваючись, що дитинi взагалi можна ще допомогти, проте був впевнений, що там принаймнi до нього ставитимуться приязно.

Бiллi був таким лагiдним i слухняним хлопчиком, що несила було дивитися на його зусилля навпомацки пробратися до втрачених знань. День за днем вiн сидiв за абеткою, гордо показував А i Б, але наступного дня забував iх i починав все з початку.

Пан Баер виказував неймовiрне терпiння, день у день даючи Бiллi уроки, попри iх позiрну марнiсть. Вiн намагався обережно розвiяти туман, що огорнув його мозок, аби вiн не залишався важким тягарем для рiдних.

Водночас панi Баер всiляко намагалася змiцнити здоров’я Бiллi, а хлопчики жалiли його й поводилися з ним по-доброму. Вiн не любив активних iгор, тож або сидiв цiлими годинами, дивлячись на голубiв, то рив ямки для Теддi в такiй кiлькостi, що навiть цей пристрасний землекоп висловлював здивування.

Томмi Бенг вважався ще тим шибеником, але водночас таким доброзичливим, що йому мимоволi прощали всi його витiвки. Через неуважнiсть вiн все пропускав повз вуха й водночас так щиро каявся в скоеному, що неможливо було зберегти серйознiсть, коли хлопчик урочисто обiцяв виправитися й пропонував рiзнi варiанти покарати себе.

Очiкування якоiсь бiди вiд Томмi стало звичним для пана й панi Баерiв, вони не виключали, що той може зламати собi шию або, роздобувши пороху, ненавмисне пiдiрве будинок.

Саме для Томмi няня вiдвела в комодi окремий ящик, в якому зберiгалися пластирi, бинти та мазi: з ним постiйно траплялися жахливi речi, включно зi втратою свiдомостi. Неймовiрно, але на ньому так само все швидко загоювалося. Інколи навiть здавалося, що пiсля кожноi новоi травми його сили подвоюються.

У день свого вступу до школи Томмi мало не вiдрiзав пальця, засунувши його в косарку. Та й упродовж всього першого тижня вiв лiк нещастям, якi наче сипалися на нього: спочатку впав з даху сараю, потiм пiшов ловити курчат, i розлючена квочка мало не виклювала йому око, нарештi, ледь не втратив вухо, яке йому скрутила не менш розлючена кухарка Ейзi, заставши за поiданням вершкiв i пирога, поцуплених на кухнi.