Маленькі чоловіки

А iх дуже небагато, житимеш дружно з товаришами й дечому навчишся.

– Я постараюся, – сказав Нет, i його худеньке обличчя спалахнуло – йому так хотiлося, щоб панi Баер не засмучувалася, а була щаслива.

– Мабуть, дуже важко писати так багато, – додав вiн, коли Джо, ласкаво поплескавши його по плечу, закрила зошит.

– Тiльки не для мене, бо я, щиро кажучи, не знаю, що люблю бiльше – писати про хлопчикiв чи iх самих, – i панi Баер засмiялася, побачивши, що Нета це здивувало. – Багато хто вважае, що вони аж занадто неспокiйнi, що з ними важко впоратися.

Панi Баер вчасно звернула увагу на пустуна, який саме збирався засунути в кишеню чорнильницю.

– Ну, а тепер, Нете, може, пiдеш пограеш на скрипцi? – запитала вона, нiби вгадавши, чого йому найбiльше хотiлося. – Спробуй вивчити один зi славнiв, якi ми спiватимемо ввечерi.

У будинку стояла глибока, святкова тиша. Нет взяв скрипку й, зайшовши до порожнього класу, розгорнув ноти на освiтленому сонцем пiдвiконнi. Двi щасливих години пролетiли непомiтно – вiн наче забував свое важке минуле.

Незабаром з церкви повернулися iншi вихованцi, й пiсля обiду всi зайнялися рiзними справами. Однi читали, iншi писали листи додому, виконували домашнi завдання або просто тихо розмовляли мiж собою. О третiй годинi хлопчики разом з паном Баером вирушили на прогулянку, а панi Баер з Дейзi й двома синами поiхала в мiсто до батькiв: вона завжди вiдвiдувала iх у недiлю.

Нет почувався ще дуже слабким для тривалоi прогулянки, тож попросив залишити його вдома з Томмi, який люб’язно запропонував показати йому всi визначнi пам’ятки Пламфiлда.

– Ти бачив будинок, а тепер я покажу тобi сад, тiк i звiринець, – сказав Томмi, коли iх залишили самих, доручивши Ейзi наглядати передовсiм за Томмi, в якого завжди були найкращi намiри, але чомусь якимось незбагненним чином постiйно траплялися найнеприемнiшi iсторii.

– Що ж це за звiринець? – запитав Нет, слiдуючи за новим другом алеею, яка огинала будинок.

– Усi хлопцi мають улюбленцiв серед тварин, – пояснив вiн. – Тож тримаемо iх на току й називаемо це звiринцем. Ось ми й прийшли. Подивися, якою красунею виросла моя морська свинка! – Томмi гордо вказав на найпотворнiшу тваринку з усiх, якi коли-небудь бачив Нет.