Маленькі чоловіки

Свое враження вiн, зрозумiло, не озвучив, зате сказав те, що могло б потiшити Томмi:

– У мене е приятель, у якого цiлих дванадцять морських свинок. Вiн хотiв подарувати менi одну – бiленьку з чорними цятками, але я вiдмовився, бо в нас не було постiйного житла. Якщо хочеш, можу забрати ii для тебе, – додав вiн, бажаючи зробити приемнiсть товаришевi.

– Звичайно, хочу, – зрадiв Томмi, – а я тодi подарую тобi мою. І вони зможуть жити разом, якщо не битимуться. Ось цi бiлi мишки належать Робу – iх йому подарував Франц, а кролики – Неду.

Тут Демi розводить черепах: торiк у нього було шiстдесят двi штуки! На спинi в однiеi з них вiн надряпав свое iм’я та дату випуску в дику природу. Сподiваеться побачитися з нею через багато-багато рокiв i упiзнати за цими позначками. Вiн десь прочитав, як одного разу знайшли черепаху, мiтка на якiй засвiдчила, що iй вже сто рокiв. Демi такий смiшний!

– А що в цьому ящику? – запитав Нет, зупинившись бiля великого глибокого ящика, до половини наповненого землею.

– Тут склад черв’якiв Джека Форда, – сказав Томмi.

 – Вiн iх викопуе iз землi й тримае тут, а потiм продае нам, коли йдемо на риболовлю. Це дуже зручно, проте дорого – Джек iнодi бувае дуже скупим. Нещодавно менi довелося викласти два центи за дюжину, так вiн ще накидав найменших. Я його попередив, що копатиму собi черв’якiв сам, якщо цiна не зменшиться.

А ще в мене е двi курки – отi сiренькi. Вони несуть великi яйця, якi я продаю панi Баер. До речi, нiколи не беру з неi бiльше нiж двадцять п’ять центiв за десяток, нiколи! Менi було б соромно брати бiльше, – i Томмi кинув зневажливий погляд на склад черв’якiв.

– А чиi це собаки? – запитав Нет, уважно слухаючи розповiдь про торговi операцii школярiв. Вiн також зрозумiв, що заступництво такоi людини, як Томмi, буде дуже корисним.

– Велика собака – Емiля. Панi Баер назвала ii Колумбом, – вiдповiв Томмi тоном господаря звiринця, який демонструе своiх звiрiв. Бiле щеня – Роба, а жовте – Теддi. Якийсь чоловiк хотiв втопити iх у нашому ставку, але пан Баер йому не дозволив.

Цi щенята якраз пiдходять для малюкiв, мене вони не дуже тiшать. Їх звуть Кастор i Поллукс[3 - Кастор i Поллукс – брати-близнюки, якi були нерозлучними, прозванi дiоскурами (тобто «синами Зевса»).].

– А менi хотiлося б мати ось такого вiслючка. Вiн такий маленький, гарненький, i на ньому, напевно, так приемно iздити, – сказав Нет, згадавши, як йому доводилося довгими годинами ходити пiшки i як вiд цього болiли ноги.