Маленькі чоловіки

– А навiщо Вiн благословляе дiтей? – запитав Нет, який не мiг вiдвести очей вiд обличчя Христа.

– Бо Вiн любив iх.

– Це були бiднi дiти? – з цiкавiстю запитав Нет.

– Так, мабуть, бiднi. Бачиш, як погано вони одягненi, i iхнi матерi очевидно теж небагатi. Ісус Христос любив бiдних, допомагав iм i умовляв багатих, щоб вони були добрiшими до них. І бiднi дуже, дуже любили Його! – гаряче говорив Демi.

– Вiн був багатий?

– Нi, дуже бiдний. Вiн народився в печерi, а коли вирiс, у Нього не було нiякого житла й не було чого iсти, якби люди не давали Йому iжу.

Вiн ходив усюди й проповiдував, намагаючись зробити людей кращими. А потiм злi люди вбили Його.

– За що вони Його вбили? – запитав Нет i сiв на лiжку, щоб краще чути.

Йому так хотiлося дiзнатися бiльше про Христа, який любив бiдних.

– Я розкажу тобi. Тiтка Джо не розсердиться за це.

І Демi сiв на сусiдньому лiжку, дуже задоволений, що може розповiсти свою улюблену iсторiю такому уважному слухачевi.

Через деякий час няня зазирнула в кiмнату, щоб подивитися, чи заснув Нет, але одразу нечутно причинила iх i попрямувала до панi Баер.

Їi глибоко схвилювало й зворушило те, що вiдбувалося в дитячiй.

– Чи не хочете зайти в дитячу, панi, – сказала вона, – й помилуватися на дивовижну картину? Нет уважно слухае Демi, який розповiдае йому про немовля Ісуса.

Панi Баер саме збиралася зайти до Нета та поговорити з ним перед сном. Вона знала, що кiлька серйозних слiв в цей час приносять велику користь.

Але коли пiдiйшла до дверей дитячоi та побачила, як жадiбно Нет слухае свого маленького друга та як гаряче той розповiдае чудову iсторiю про Христа, пiднявши очi на зображене на картинi Його прекрасне, лагiдне обличчя, ii очi наповнилися слiзьми й вона тихенько пiшла.

«Демi, – думалося iй, – несвiдомо принесе цьому бiдному хлопчиковi бiльше користi, нiж я. Менi краще не втручатися».

Ще довго чувся шепiт у дитячiй, але нiхто не турбував хлопчикiв i не зупиняв Демi. А коли нарештi все затихло, й панi Баер прийшла взяти лампу, Демi вже пiшов, а Нет мiцно спав.

Його обличчя було лагiдним i спокiйним. Панi Баер зрозумiла, що один день турботи та доброти зробив стiльки, скiльки зазвичай робить рiк терплячого виховання. Тож ця маленька грядка у занедбаному досi саду неодмiнно принесе рясний урожай. Маленький проповiдник вже засiяв ii найкращим насiнням.

IV. Перший крок

У понедiлок вранцi Нет з острахом йшов у клас.