Маленькі чоловіки

У цiй школi в недiльному спiвi брали участь всi: пани й прислуга, старi й молодi, бiлi й чорнi. Коли спiви скiнчилися, хлопчики потиснули руку пану Баеру, а панi Баер поцiлувала всiх, починаючи з шiстнадцятирiчного Франца й закiнчуючи маленьким Робом, який любив цiлувати маму в кiнчик носа. А потiм всi пiшли спати.

М’яке свiтло лампи пiд абажуром, що горiла в дитячiй, падало на картину, розмiщену навпроти узголiв’я лiжка Нета. Вона була не единою в кiмнатi, але хлопчик одразу вiдзначив ii особливiсть. Рамка з моху та соснових шишок, а також вазочка з польовими, мабуть, щойно зiрваними квiтами, що стояла перед нею на маленькiй пiдставцi, додавали iй загадковостi в очах Нета.

Вiн не розумiв, що на нiй зображено.

– Це моя картина, – сказав хтось.

Нет обернувся й побачив Демi, вбраного в нiчну сорочку. Вiн порiзав палець i ходив до тiтки Джо, щоб вона його перев’язала.

– Хто ж тут намальований? – запитав Нет.

– Це Христос. Вiн благословляе дiтей. Хiба ти нiчого не знаеш про Нього? – з подивом запитав Демi.

– Знаю… Трохи, проте менi хотiлося б знати бiльше. Вiн видаеться таким добрим, – вiдповiв Нет, все пiзнання якого про Бога полягало лише в тому, що вiн часто чув, як вимовляли Його iм’я всуе.

– Я знаю про Нього все, – сказав Демi, – й дуже люблю розповiдi про Нього, бо все це правда.

– Звiдки ж ти дiзнався?

– Менi розповiв дiдусь. Вiн знае все i вмiе розповiдати чудовi iсторii. Коли я був маленьким, то грався з його книжками та будував з них мости, залiзницi й будинки.

– А скiльки тобi рокiв?

– Уже пiшов одинадцятий.

– Ти знаеш багато рiзних речей, адже так?

– Так. Бачиш, яка в мене велика голова! Дiдусь каже, що менi доведеться довго вчитися, щоб ii наповнити. Ось тому я й намагаюся набивати ii швидше.

Нет засмiявся такому дивному поясненню, а потiм серйозно сказав:

– Розкажи менi, будь ласка, про Нього.

– Одного разу я знайшов дуже красиву книжку, – почав Демi, – й хотiв погратися нею, але дiдусь сказав, що не можна цього робити. Вiн показав менi картинки й розповiв, що на них намальовано.

Менi дуже сподобалися iсторii про Йосипа i його злих братiв, про маленького Мойсея, який плавав у кошику рiчкою, але найбiльше я полюбив розповiдi про Ісуса Христа, й дiдусь стiльки раз iх менi повторював, що я вивчив усе напам’ять. Вiн подарував менi цю картину. Якось я захворiв, i ii повiсили в цiй кiмнатi. Менi швидко вдалося одужати, тож я вирiшив залишити ii тут, щоб iншi хворi дiти могли дивитися на неi.