Маленькі чоловіки

Один хлопчик хотiв прокидатися вчасно, але не знав, як назвати таке насiння, а бiдний Надутий Качан, зiтхнувши, сказав:

– Я хотiв би любити навчання так само, як люблю обiд, але не можу…

– А ми посiемо скромнiсть та стриманiсть, – сказав пан Баер, – i доглядатимемо за ним, поливатимемо його та так добре виростимо, що на наступне Рiздво нiхто не iстиме за обiдом дуже багато, а потiм хворiти вiд цього. Якщо ти тренуватимеш свiй розум, Джордже, вiн буде вимагати iжi так само, як i твое тiло, тож ти полюбиш книжки, як ось цей фiлософ, – додав вiн, вiдкинувши волосся з високого чола Демi.

 – Та й тобi теж потрiбна стриманiсть, мiй милий. Ти любиш забивати собi голову чарiвними казками й рiзними фантазiями не менш, нiж Джордж прагне набивати свiй шлунок печивом i цукерками. І те й те недобре. Арифметика, поза сумнiвом, не така цiкава, як «Тисяча й одна нiч», я розумiю це, але вона дуже корисна, тож i тобi пора братися за неi, щоб потiм не соромитися й не шкодувати про втрачений намарне час.

– Але ж «Гаррi й Люсi» i «Франц» – зовсiм не чарiвнi казки, – заперечив Демi. – І там йдеться про барометри, цеглини, пiдковування коней та iншi кориснi речi. І я люблю цi книжки, адже так, Дейзi?

– Так, вони кориснi, – сказав дядько Фриц, – але ти читаеш «Роланда» набагато частiше, нiж «Гаррi й Люсi», а «Франца» любиш далеко не так, як «Синдбада». Менi хотiлося б домовитися з вами обома. Нехай Джордж iстиме тiльки тричi на день, а ти читатимеш тiльки по однiй чарiвнiй казцi на тиждень.

За це я влаштую вам новий майданчик для крикету. Тiльки ви повиннi менi пообiцяти, що гратимете на ньому, – додав вiн якомога переконливiше, бо Надутий Качан терпiти не мiг бiгати, а Демi зазвичай читав, коли всi гралися в активнi iгри.

– Але ми не любимо крикет, – сказав Демi.

– Зараз, може, й не любите, але коли почнете грати, то, напевно, полюбите. Крiм того, хоч самi ви не любите грати, але всi вашi товаришi люблять, i вiд вас залежить, чи буде в них новий майданчик, чи нi.

Це вирiшило справу, i, на превелике захоплення хлопчикiв, Демi й Надутий Качан погодилися на пропозицiю пана Баера.

Пiсля цього поговорили про сад, а потiм заспiвали хором пiд акомпанемент цiлого оркестру: панi Баер грала на роялi, Франц – на флейтi, пан Баер – на вiолончелi, а Нет – на скрипцi. Концерт всiм дуже сподобався, навiть кухарка Ейзi, що сидiла в куточку, часто починала пiдспiвувати дуже приемним голосом.