Маленькі чоловіки

Вона вийшла такою цiкавою i зворушливою, що добрi хлопчики навперебiй обiцяли пiдставляти плече новому товаришевi. Крiм того, iх тiшила можливiсть подiлитися своiми здобутками з тим, хто так чудово грае на скрипцi. Вiдтодi не було жодного разу, щоб в разi потреби хтось не простягнув Нетовi руку пiдтримки, якщо вiн спiткався на сходах до знань.

Щоправда, поки хлопчик не змiцнiв, йому не дозволяли багато вчитися. Зате мiг бiльше часу проводити на своiй грядцi. Це заняття приносило бiльше користi для здоров’я, нiж будь-якi лiки.

Нет засiяв ii квасолею. Вiн радiв кожному новому листочку, кожнiй стеблинцi, якi пiдiймалися з землi пiд дiею теплого весняного повiтря. Жодна грядка не була оброблена так добре – Нет рився в нiй, як крiт. Пан Баер навiть висловлював припущення, що на нiй нiчого не встигне вирости, так енергiйно Нет ворушив землю. Тому вiн часто давав йому якусь легку роботу у квiтнику або на полуничних грядках, де той, наспiвуючи, працював так само старанно, як бджоли, що лiтали навколо нього.

– Ось така змiна менi дуже подобаеться, – говорила панi Баер, дивлячись на колись блiдi, а тепер рум’янi щоки Нета, або поплескуючи його по плечах, якi вже почали розпрямлятися вiд роботи на свiжому повiтрi, здоровоi iжi й вiдсутностi тяжкого гнiту бiдностi.

Демi став другом Нета, Томмi – його покровителем-опiкуном, а Дейзi – утiшницею в усiх його бiдах. Хоч цi дiти були молодшими за нього, iх компанiя подобалася йому бiльше: вiн не любив брати участь в активних iграх старших хлопчикiв.

Пан Лоуренс не забув Нета. Вiн надсилав йому одяг, книжки, ноти, а час вiд часу приiздив сам, щоб подивитися, як живеться його хлопчиковi, або брав його iз собою в мiсто й водив на концерти. У великому будинку пана Лоуренса Нет бачився з його милою дружиною й чарiвною маленькою донькою, смачно обiдав i вiдчував себе таким щасливим, що пiсля кожного такого вiдвiдування думав про нього цiлими днями й марив ночами.

Для щастя дитини потрiбно так мало! Боляче бачити, коли на прекраснiй, осяянiй сонцем землi зустрiчаються сумнi дитячi личка й самотнi сердечка. Розумiючи це, Баери збирали для своiх голодних пташенят всi крихти, якi могли дiстати, бо самi були багатi лише своею добротою.

Багато заможних приятельок панi Баер надсилали iй iграшки, котрi вже набридли iхнiм дiтям, i лагодити iх взявся Нет. Це було пiдхожим заняття для його спритних пальцiв.