Маленькі чоловіки

– Менi – iсти, – оголосив Теддi, який, дивлячись на все це куховарство, дiйшов висновку, що не завадило б пiдкрiпитися.

Панi Джо дала йому свiй робочий кошик, щоб, порпаючись у ньому, вiн забув про iжу, бо обiдати було ще рано.

– Тепер накривай стiл, Саллi, – порадила вона господарочцi, – а також приготуй гарячого вугiлля для бiфштекса.

У Саллi було повно справ. Потрiбно було стежити за картоплею в казанку й гарбузом на пару, щохвилини вiдчиняти духовку й дивитися, чи добре печуться пирiжки, i, нарештi, коли вугiлля розгорiлося, покласти на крихiтнi гратки два справжнiх бiфштекси й перевертати iх виделкою.

Картопля швидше за все вже була готова, та й не дивно, бо казанок весь час аж пiдстрибував. Саллi розiм’яла ii маленьким товкачем, додала багато масла, але забула посолити. Виклала пюре гiркою на червону тарiлочку й розгладила зверху ножем, змоченим у молоцi. Залишилося поставити страву в духовку, щоб пiдрум’янити.

Вона була так зайнята всiм цим, що забула про пирiжки. А коли вiдчинила дверцята духовки, щоб поставити туди картоплю, то з подивом побачила, що вони так пiдгорiли, що аж почорнiли!

– Ох, моi пирiжки! Моi чудовi пирiжки! Вони зовсiм зiпсувалися! – вигукнула Саллi, заламуючи бруднi ручки.

Особливо жахливо виглядав солодкий пирiг. Всi прикраси на ньому пiднялися дибки й стирчали в рiзнi боки над почорнiлим варенням, наче стiни й димарi згорiлого будинку.

– Господи, я забула нагадати тобi, щоб ти iх вийняла, – з каяттям сказала тiтка Джо. – Не плач, моя мила, це я винна, ми знову спробуемо покуховарити пiсля обiду, – додала вона, побачивши, як двi великi сльози викотилися з очей Саллi й зашипiли, впавши на гарячi руiни пирiжкiв.

– Постав пiдiгрiти страву й тарiлки, – сказала панi Джо, вiд душi бажаючи, щоб бiльше не було нiяких невдач. – Поклади в гарбуз масла й солi, змiшай i посип зверху перцем.

Трохи заспокоiвшись, Саллi цiлком успiшно приготувала гарбуз. Потiм страви були розставленi на столi, й шiсть ляльок розсадженi по три з кожного боку. На одному кiнцi столу сiла Саллi, навпроти неi – Теддi.

Загалом гостi мали дещо дивний вигляд: одна лялька – в бальнiй сукнi, iнша – в нiчнiй сорочцi, хлопчик Джеррi – в зимовому костюмi, а улюблениця Дейзi – Анабелла – зовсiм без одягу, вона сидiла голяка. Теддi, як глава сiм’i, поводився цiлком пристойно.