Маленькі чоловіки

Дейзi хотiла взятися за куховарство негайно пiсля обiду, але iй дозволили тiльки налити в казанок води для чаю й випрати свiй фартух, який так забруднився, нiби вона готувала великий рiздвяний обiд. А потiм ii послали гратися в iншi iгри до п’ятоi години: дядько Фриц сказав, що багато вчитися, навiть куховарству, не дуже добре для дiтей, а тiтка Джо знала, як швидко набридають новi iграшки, якщо ними гратися занадто часто.

Усi в цей день були надзвичайно уважними до Дейзi. Томмi обiцяв нарвати для неi бобiв зi своею грядки, тiльки-но вони визрiють (хоча поки на грядцi росла одна тiльки лобода).

Нет запропонував приносити дрова, Надутий Качан дивився на куховарочку з мовчазною побожнiстю, як на якесь божество, Нед почав влаштовувати маленький холодильник для новоi кухнi, а Демi з пунктуальнiстю, вельми похвальною в такому юному вiцi, пiшов за сестрою в дитячу, щойно пробило п’ять годин.

Було ще рано пити чай, але Демi так просив, щоб Дейзi дозволила йому увiйти й допомогти iй, що вiдмовити йому було неможливо.

Вiн затопив плиту, бiгав туди-сюди, виконуючи рiзнi доручення, i з великим iнтересом стежив за приготуванням своеi вечерi. Панi Джо керувала куховарством, але не могла весь час перебувати в дитячiй, бо була дуже зайнята – iй потрiбно було вiшати чистi фiранки на вiкна.

– Попроси в Ейзi чашку сметани, – перш за все розпорядилася вона, – тодi, щоб тiсто було легким, не доведеться додавати багато соди – я ii не люблю.

Демi кинувся вниз i повернувся зi сметаною й забрудненим ротом. Вiн спробував сметану, вирiшив, що вона дуже кисла й пирiжки вийдуть неiстiвними.

Панi Джо скористалася нагодою i, стоячи на складнiй драбинi бiля вiкна, на яке вiшала фiранку, прочитала коротеньку лекцiю про хiмiчнi властивостi соди. Дейзi пропустила ii слова повз вуха, а Демi слухав уважно й усе зрозумiв, що й довiв короткою, але дiловою заввагою:

– Розумiю. Сода знищуе кислоту, вiд шипiння тiсто стае легким.

– Насип майже повну чашку борошна, Саллi, – вела далi зi своеi драбини панi Джо, – i додай в неi трохи солi.

– Здаеться, скрiзь потрiбно сипати цю сiль! – вигукнула Саллi, якiй набридло вiдкривати коробочку з-пiд пiгулок, наповнену сiллю.

– Сiль, як i веселий настрiй, скрашуе все, – завважив дядько Фриц. Вiн увiйшов у дитячу з молотком i вбив кiлька цвяхiв, щоб Дейзi могла розвiсити на них пательнi.