Маленькі чоловіки

Дещо заспокоена спiвчуттям Демi, Дейзi замiсила нове тiсто й спекла вдвiчi бiльше пампушок, якi вийшли ще кращими. Двi з них вона вiдправила дядьковi Фрицу, який передав iй, що нiколи в життi не iв таких смачних пампушок. І всi хлопчики, що сидiли за столом, позаздрили Демi, якого пригощала Дейзi.

У близнят вийшла справдi чудова вечеря. Кришка з чайника впала на пiдлогу всього тричi, глечик з молоком перекинувся тiльки один раз, а скибочки хлiба з маслом чудово пахли бiфштексом, бо смажилися на тiй самiй пательнi.

Демi забув про свою фiлософiю й наминав пампушки, як голодний жебрак, Дейзi мрiяла про новi розкiшнi бенкети, а ляльки дивилися на них в усi очi й люб’язно усмiхалися.

– Ну що ж, моi милi, весело вам було? – запитала тiтка Джо, входячи в кiмнату з Теддi на руках.

– Дуже весело. Я скоро прийду знову, – виразно повiдомив Демi.

– А чи не занадто багато ти з’iв, мiй хлопчику?

– Нi, тiльки з десяток пампушок, i всi дуже маленькi, – заперечив Демi.

– Йому не зашкодить – адже вони були такi смачнi! – сказала Дейзi з такою кумедною сумiшшю материнськоi нiжностi й гордостi господарочки, що тiтка Джо з усмiшкою завважила:

– Ну, як я бачу, нова гра мае успiх.

– Менi вона дуже подобаеться, – сказав Демi, нiби вся справа була в його схваленнi.

– Це найкраща гра у свiтi! – вигукнула Дейзi.

 – Менi хотiлося б, щоб у всiх були такi чудовi кухнi, як моя, – додала вона, нiжно дивлячись на плиту.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/luiza-mey-olkott/malenki-choloviki/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.

Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

notes

Примечания

1

Капiтан Кiдд – вiдомий пiрат XVII столiття.

2

Пiфагор – давньогрецький фiлософ.

3

Кастор i Поллукс – брати-близнюки, якi були нерозлучними, прозванi дiоскурами (тобто «синами Зевса»).