Мандрівки близькі і далекі

Я не схвалюю того, що УПА в такий самий жорстокий спосiб мстила полякам, але ж не вважаю ii першовинною, як не можна нинi вважати iнiцiаторами терору чеченцiв, якi ось вийшли з дощенту спаленого росiйським вiйськом свого краю, де загинуло близько сорока тисяч мирних мешканцiв Чеченii, i взяли заложникiв у Будьоннiвську на Ставропiльщинi… А про операцiю «Вiсла» забув пан Едвард? А про концтабори для полонених воiнiв Украiнськоi Галицькоi Армii в Пикуличах i Домб’е, звiдки мало хто повернувся додому, – невже зовсiм нiчого й не чув мiй друг? І чому пан Бурий, титулуючи АК армiею, обзивае УПА бандою? Яка рiзниця мiж цими партизанськими вiйськовими формуваннями? Кожна армiя воювала за свою незалежнiсть – невже польська свобода вище цiниться, нiж украiнська? А ще треба знати пановi Едвардовi, що банда може складатися iз десяти, ста чоловiк, а сто тисяч озброених бiйцiв – це таки армiя!

Проте Едвард Бурий, заслiплений антиукраiнською лiтературою типу наклепницьких писань Яна Гергарда «Заграви в Бескидах», не хотiв мене й слухати, i я зрозумiв, що процес польсько-украiнського порозумiння буде довготривалий.

Буде тривалий тому, що й Польща у свiй час була iмперiею, яка пiдкорила собi Литву, Бiлорусь, а потiм Украiну, – ну а хто хоч раз у життi покуштував украiнського меду, тому дуже тяжко забути його смак. Поеднати може нас тiльки страх перед спiльним ворогом, i це вже вiдчуваеться в полiтицi наших стосункiв. Вiд iх полiпшення залежить доля обох держав. Та невже ми й надалi перераховуватимемо по обох боках лiнii Керзона жертви, розпалюватимемо обопiльну ненависть, а з цього будуть користати захiдний i схiдний сусiди?

Передовсiм – схiдний. Нинi на свiтi iснуе лише один головний ворог свободи – росiйська надщерблена iмперiя, а iракцi, iранцi, серби – то учнi Росii. Спадкоемиця СРСР майже безболiсно попрощалася з ленiнiзмом, який не зумiв навiки змiцнити Московщину, й безсоромно повернула собi iмперсько-царськi символи – двоголового орла й андрiiвський прапор, чим заявила свiтовi, що вiд традицiйних загарбницьких амбiцiй не збираеться вiдмовлятись i не вiдмовляеться: на очах у всього цивiлiзованого свiту методично й по-фашистськи жорстоко знищуе маленький чеченський народ та й своiх жертв теж не рахуе.

Колись комунiстична банда з «гуманних» мiркувань присилала з Афганiстану цинковi домовини родинам загиблих; двоголова новiтня iмперiя навiть не шле матерям похоронок.