Вітраж

Головна постать – Антiной, про якого я «вiдкрила» цiкавi данi. А власне: що був це не улюбленець, але син Адрiяна i тайний християнин. Бо завжди носив медальку, на однiй сторонi якоi було ягнятко, на другiй – грецькi альфа й омега. Втопити його звелiла Августа Собiна, жiнка Адрiянова, яка хотiла бачити на тронi свого улюбленця, – Люцiя Вера, бо дiтей Адрiян i Собiна не мали. У числi персонажiв повiсти е iсторична постать: довiрений i улюблений Адрiянiв раб – джура Мостар, украiнець, бо «з Бористена походить». Друга постать – донька центурiона, також украiнка (iсторично), який привiв Адрiяновi з украiнських степiв улюбленого адрiянового коня «Бористена».

Адрiян цьому коневi звелiв поставити пам’ятника i склав вiрша на його честь.

9. «Легенди старокиiвськi» – св. Ольга, св. Анастасiя й iн., вiд скифiв починаючи i до грецьких колонiй на Криму.

10. «Легенди старокиiвськi», частина друга. У числi легенд – Фонтан Самсона в Киевi, вулиця «Лакерди» (Лоцерда) i цiкава деталь про походження Сен Жермана, славного алхiмiка i чародiя, – вiн був сином украiнськоi селянки з Пiдкарпаття i графа Франца Ракоцi.

11. «Останнiй бог». Це друга частина «Сна Тiнi», бо Антiной був фактично останнiм, кому римляни ставили храми i вiвтарi. Ця моя праця ще не друкована, бо прийшла Друга свiтова вiйна, видавництво хотiло, щоб я писала «на полiтичнi теми»… І я замовкла аж до цього часу…

12. «Стежками i шляхами життя». Мiй життепис у формi повiсти. Ще не друковано. XXII роздiли. Буде друкуватися у Францii.

13. «Мезу, жрець египетський». Мойсей як учень египетських храмiв i кандидат на египетського жерця. Не друковано.

14. «Що е iстина?» Повiсть на XIV роздiлiв. Це оповiдання про Пилата за iсторичними даними, що я колись зiбрала про нього в Таррагонi, бо вiн звiдти був родом. Був там спочатку претором, а потiм був там же претором його син – Кай Понтiй Пилат. Ця праця буде друкуватися в Нiмеччинi.

Дружина Пилата була чистокровна римлянка, а сам Пилат був родом з Таррагони в Іспанii.

Тож вiн менi «земляк»! Не був Пилат анi жорстоким, анi лукавим, як це часто люблять висвiтлювати в школах. Бо навiть найзлiшi Пилатовi вороги, як, напр[иклад], Лектул, називають його в своiй приватнiй кореспонденцii «справедливим Пилатом».

Що, узнавши Ісуса Христа невинним, вiн звелiв Його бичувати, це був закон палестинський, який наказував: «по допитi збичувати обвинуваченого й ще раз допросити. Коли вiдповiдi будуть однаковi, значить – вони правдивi».