Нічний молочник

До колишньоi вчительськоi хати почали вечорами сiльськi молодики навiдуватися, i iм циганчата виносили пакетики з травою для курiння. Тривало це три-чотири тижнi, а потiм якось пiд ранок хату пiдпалили. Згорiла дотла. Циганка з дiтьми встигла вискочити, лише волосся обсмалила. Ірина, вже з животиком i ранковою нудотою, ходила глянути на попелище. Розгледiла навiть згорiлий диван, на якому зародилося Ясине життя. Пошукала поглядом гобелен з витрiшкуватою русалкою, та дарма – шмаття горить швидше за дерево.

Бiльше вона про першого вчителя не згадувала. До цiеi ночi. А тепер чого згадала? Замислилась Ірина, та у вiдповiдь лише знизала голими плечиками. Їй подобалась ця безгучна нiчна розмова з собою. Подобалась тиша i в домi, i за вiкном. Може, прохолодно було трiшки, зате Яся, закутана в ковдрочку, дiлилася своiм теплом з мамою.

А думки повернулися до Єгора. Згадала вона кав’ярню з вiшаками. Згадала, як незручно було сидiти за столиком у пальтi. Придбати б щось модне. Але на якi грошi? За молоко iй платили по шiстдесят гривень на день.

Мiнус двадцять одна гривня за дорогу. Лишаеться тридцять дев’ять. Мiнус iжа та рiзнi дрiбнички для Ясi. Лишаеться нуль. Дiрка вiд бублика.

Увечерi пiсля серiалу показували новини. У Донбасi страйкують шахтарi. Вимагають виплатити заборговану зарплатню. В Англii стюардеси домагаються пiдвищення оплати працi. Все у свiтi крутиться довкола зарплатнi, довкола грошей! А що, коли iй, Іринi, попрохати у начальницi пiдвищення оплати? Останнiм часом усе ж подорожчало.

Он кiлограм гречки вже коштуе на п’ятдесят копiйок дорожче, а дитяча сумiш «Малюк» – на сорок! А скiльки ж попросити? Та хоча б сiмдесят гривень на день, а краще сiмдесят п’ять!

Чомусь бажане в Ірининих думках одразу ж стало дiйсним. Вона перерахувала свiй бюджет уже за новоi закупiвельноi цiни на ii молоко, i вийшло у неi, що вже буквально за три тижнi вона, не вiдчуваючи жодного внутрiшнього дискомфорту, зможе пальто у тiй кав’ярнi повiсити на вiшак.

І все-таки в ii кiмнатi гаряче не було. Пiрнула пiд важку ватяну ковдру. Ясю поклала поруч. І заснула миттю.

17

Киiв. Вулиця Рейтарська

Помешкання номер 10

Якась дивна сила пiдiрвала Семена о першiй ночi. Одягла i взула. Вивела на хрустку снiгову шкоринку, що вкривала вулицю. Вiн вийшов на рiг трьох кав’ярень. Зупинився перед траурним вiночком, що висiв на цвяшку. Хвилину постояв, оглядаючи вiночок дещо знервовано, але допитливо.