Нічний молочник

– Це я винна, – прошепотiла, схлипуючи, Валя.

Взяла знесиленого кота на руки. Занесла до коридору.

Дiма вiдiйшов трiшки, аби не стояти дружинi на дорозi.

У коридорi вона опустила кота на пiдлогу. Повернулася до чоловiка.

Дiма тим часом не зводив очей зi змордованого кота. Вiн, здаеться, впiзнав у ньому справжнього Мурика. Того самого, якого вiн власноручно кинув до колодязя на занедбаному подвiр’i. Але ж той кiт був мертвий!

Валя скинула пальто, роззулася. Завмерла на мить над котом.

Розiбравшись у своiх заплутаних думках, Валя взяла ганчiрку для взуття, що лежала на порозi. Перевернула ii iншим боком, тим, об який ще нiхто не витирав нiг. Розстелила бiля вiшака i перенесла на неi сiрого приблуду.

– О Боже, – сплеснула вона руками. – Та вiн ледь живий! Потерпи, я хвилинку!

Валя пiшла на кухню. А Дiма, скориставшись моментом, став перед котом навпочiпки й зазирнув у мордочку.

– Мурло, це що, ти? – спитав так, наче сподiвався щонайменше кивка у вiдповiдь.

Але кiт на цi слова не зреагував. Лише й далi дивився на Дiму жалiбно й вiрно, як на господаря.

Дiму пересмикнуло. Вiн згадав, як Валя щось про свою провину сказала.

Валя ж повернулася до коридору з чашкою молока. Поставила ii перед носом кота, i той вiдразу мордочкою пiрнув у молоко. Пив жадiбно, за кожним ковтком здригаючись усiм своiм виснаженим тiльцем.

З кухнi вийшов новий Мурик i тут-таки, шиплячи, пiдскочив до свого змордованого далекого родича.

Валя схопила товстого Мурика на руки.

– Ну, що ти? – з докором сказала вона, пестячи його за вушком. – Вiн же такий, як ти! Ти теж спочатку худющим i напiвздохлим був. А тепер такий красень!

Новий Мурик з висоти Валиних грудей неприязно дивився на брудного сiрого кота, який вже випив усе молоко i поклав мордочку на ганчiрку.

– Ходiмо, я тебе пiд батареею покладу, поiсти дам, – нiжно промовила Валя, забираючи сiрого товстуна назад до кухнi.

– То в чому ж твоя провина? – запитав Дiма, коли Валя нарештi заспокоiлась i повернулася до кiмнати, щiльно зачинивши кухоннi дверi, щоб Мурик не змiг вийти в коридор до худого.

Валя зiтхнула, сiла у фотель.

– Налий менi чарочку, – попросила.

Дiма вийняв пляшку самогонки-кропив’янки. Налив дружинi чарку. Вона вихилила ii одним духом.

– Я тодi до церкви ходила, за повернення Мурика молитись. А коли молитва не допомогла, пiшла до екстрасенса.