Рожева Миша

Подолавши безлiч поневiрянь, вона сама потрапила в клешнi Смертi, в якостi якоi працював на днi Краб-Велетень, схожий на морський порт з десятками пiдйомних кранiв.

Не який-небудь безглуздий Кощiй Безсмертний зi староi казки, а величезний блискучий посланець майбутнього взявся шматувати дiвчинку… За ним водилися рiзнi клички. Чим страшнiша нечисть – тим бiльше кличок! Деякi китайцi, з тих, що жили на Днi, жахаючись, називали це чудовисько Шанхайською Примарою.

Коротше, цiею дiвчинкою була я, i сльози вiдчаю пирснули саме з моiх очей.

Коротше, коли Краб-Велетень з червоно-помаранчевим панциром стиснув мене потужною клешнею, я так злякалася, я так злякалася, що навiть опiсялась! Але я навiть не помiтила, що опiсялась. Тому що я страшенно злякалася. А коли раптом вiдчула, що я опiсялася, менi не було соромно. Тому що на моему мiсцi ви б усi опiсялись…

Злякано пробiгло передi мною все мое крихiтне життя вiд щасливого свiтанку до самого дна.

І ось я вже в його смердючiй пащi, зараз вiн мене порве!

Прощавай, мое крихiтне життя! Я хрипко кричу:

– МамоОООООООООО!!!

Я вже вiдключаюся. А в головi стукае:

– Як же так? Кiнець? Як же так?..

Роздiл 2

СИИИ… ГРУДЕНЬ У МОСКВІ

– Сиии! – присвиснула Рожева Миша. – Мене аж у пiт кинуло! Але ж ти увi снi лише впiсялася?

– Що?

– Ну, те, що ти не обкакалася!

– Нi, тiльки обпiсялася.

– Сиии! А ти помiчала, що тварини, включаючи людей, пiсяють iз задоволенням, а какають з мукою?

– Сиии! – передражнюю я Мишу. – Чому ти сьогоднi така груба?

– Настали грубi часи. Інших не передбачаеться. Коли у тебе закiнчуеться дитинство? Сиии?

– Сама ти Сиии! – розсердилася я.

У неi це «СИИИ!» iснуе у всiх видах: окличному, запитальному, прохальному, наказовому – головний присвист ii мишачоi мови.

– Подивись на годинник! – закликала мене Рожева Миша. – Де бабусинi стрiлки? Де твiй будильник розмiром з вигодуваного кроля? До кiнця твого дитинства залишилась пара тижнiв.

– Як же я все встигну?

– Ти стоiш над самим обривом казки.

– Кiнець обiрваний. Я зараз кинуся вниз.

– Як ти опинилася на морському днi?

– Моi батьки не захотiли зустрiчати Новий рiк у Москвi.