Рожева Миша

– Сиии! Докладнiше!

Рожева Миша нюхае клавiатуру комп’ютера, як шматок смачного сиру:

– Я сповнена натхнення! Знаеш, я бiльше за все на свiтi люблю сир Грюер! Ах, Грюер, Грюер… Сиии! Я готова роками терти про сир! Коли менi страшно або весело – я завжди про сир… Грюер – це краще музики Моцарта! Навiть самого сонця краще! Ементаль теж пiдходить! Одна лише голова Ементаля важить близько сiмдесяти п’яти кiло!

– А я… Якби моя воля, я б усiм на свiтi подарувала по хом’ячку, – вставила я.

– Але хом’ячкiв не можна перевозити через кордон, – зауважила Рожева Миша.

– Втiм, iз сиром теж затримки на кордонi. Кладучи руку на серце, я все ж таки бiльше за все люблю Пармезан!.. Уявляеш? Давай напишемо книжку!

– Про сири? – пхикаю я. – Я бачу, ти Пармезан любиш трошки бiльше, анiж мене.

– Ти що! – злякалася Миша. – Не наступай менi своiми словами на лапи! Це боляче! Нi, книжка не про сири… Вона про Цар-Дно! Про безмежну пiдводну iмперiю!

Миша негайно занурилась у замисленiсть.

У вiкно свiтить жебрацьке грудневе сонце.

Рожева Миша потирае лапки:

– Почнемо, Марусю?

Жмурить очi, дивлячись у вiкно:

– Цьому сонцю так i хочеться подати милостиню.

– Ми не в червнi! – киваю я головою.

– Твоi батьки подають жебракам милостиню?

– Тато – так, коли стоiть у заторi. А мама свариться: це не жебраки, а мафiя!

– Навiть, якщо вони безногi?

– Мама переконана, що вони ховають ноги пiд собою…

– А чому твоi батьки не захотiли святкувати Новий рiк у Москвi?

– Ну, це цiла iсторiя! – Я сплескую в долонi.

– Для цього треба зазирнути в татову голову.

Роздiл 3

КРЕМЛЬ

Мiй тато – Особлива Думка. У нього на все-все-все е особливий погляд. Кожний ранок, який у нього починаеться не ранiше обiду, вiн читае за столом жахливi новини, iз задоволенням заiдаючи iх яечнею з двох яець з помiдорами i хрусткими грiнками або гречаною кашею з молоком.

– Ідiоти! Варвари! Раби! Покидьки! Сучi дiти! Наiвнi люди! – чуються його особливi вигуки.

Таке враження, начебто вiн щоденно дивиться пригодницький серiал про папуасiв Новоi Гвiнеi.

Ранiше, коли мене ще не було, вiн висловлював Особливу Думку скрiзь, де лише хотiв: по телевiзору, на радiо, в часописах. Тепер, як вiн каже, свобода скулилася, але вiн усе одно залишився «майстром на всю голову». Мiж тим навiть у татовiй головi перед Новим роком коiвся сполох. Мiй тато такий розумний, що навiть дурнуватий. Бо ж до Нового року залишилось трохи бiльше тижня.