Рожева Миша

Але незрозумiло, з ким його зустрiчати.

Якщо пiти до Іванових, мiркувала татова голова, там смачно нагодують i е гарна випивка, але Іванови мають злу кiшку Жучку. Так, Жучка! Вона дряпаеться! Останнього разу вона порвала iскристi панчохи моеi дружини Олени Петрiвни. Ну iх в болото!

З iншого боку, крутила головою татова голова, якщо пiти до Гончарових, там, звiсно, весело, але там можуть чiплятися до Олени Петрiвни, вона красуня. Примусять ii курити на холодному балконi, обiллють шампанським… Тодi пiд ранок я буду змушений бути боягузом або з кимось битися.

Звiсно, можна пiти до Водостокових. Але там засiдка: може початися розмова про грошi. Я iм винен. Скiльки? Багато! А грошей нема. А в кого вони сьогоднi е? І взагалi це хамство з iх боку розпочинати в Новий рiк розмову, хто кому винен.

Я б залюбки зустрiв Новий рiк з Петрухiним, але в нього неможливо не напитися i не виставити душу навстiж. А це за теперiшнiх часiв небезпечно. Хiба мало чого в душi знайдеться недозволеного?

З сьомого боку… Я збився з рахунку! Сьомий бiк – це мрiя! Пiти на Новий рiк до академiка Гуля! Престижна компанiя.

Професори, хiрурги, стоматологи, дерматологи. П’ють рожеве шампанське. Але вони нас зазвичай не кличуть до себе!

Залишаються Носкови… У Носкова дружина – украiнка! То й що? – обурюеться татова голова. – Боже, як змiнився свiт! З усiх шпарин лiзе вiйна!

Є в мене дружок, генерал Петров. От би до нього! Петров – людина майбутнього. Всi вiйськовi брешуть, вiд солдата до генерала.

Але генерали брешуть гарно. В наступному роцi, каже Петров, ми будемо пити горiлку на берегах пiдкореноi Темзи. Для цього, пояснюе, треба вбити триста тисяч чоловiк… Менi не шкода, звiсно, крутиться в татовiй головi, на те вони й солдати, щоб загинути за вiтчизну, але це все ж таки велика вiйна, i я внутрiшньо не готовий до такого кровопролиття.

А моя дружина Олена, насторожуеться татова голова, кричить iз спальнi: пiшли зустрiчати Новий рiк до моiх подружок! Вони не украiнки! Вони просто нашi вiтчизнянi дурепи.

Ми з Леною маемо зв’язки з лiбералами. Та цим не догодиш! Вони всiм незадоволенi, окрiм себе! Василь Аркадiйович працюе в приватному банку i дуже незадоволений, що в краiнi повний крах. Це, кричить вiн, злочин! Ось так прийдеш до нього на Новий рiк, а вiн все крах! крах! i стане лякати розтином краiни… Нiякоi радостi вiд його чорноi iкри не буде!

У запасi е родичi, хитае головою татова голова.