Україна самостійна

Доктринер з виглядом реального полiтика, дилетант-поет з виглядом практичного дiяча, дилетант-учений з величезним самолюбiем – був Кулiш менш усього спосiбний до впровадження таких примiтивних, у всякiм розвою запiзнених людей, якими були iнтелiгентнi галичани. От тим-то й не диво, що в зносинах з Галичиною вiн не здобув нiчого, крiм довгого ряду розчарувань, а те, що за той час успiв передати галичанам зi свого iдейного арсеналу, остаточно тi самi галичани обернули проти нього самого. Та проте ця фраза принесла й деякi i то немаловажнi користi для Галичини, посунула розвiй галицько-руськоi iнтелiгенцii значно наперед.

Уже одне те, що вона безповоротно рiшила побiду народноi мови над старим галицьким макаронiзмом, що значнi ряди свiтськоi iнтелiгенцii привернула до украiнсько-росiйськоi нацiональностi i тим зробила значний матерiальний пiдрив у аристократичнiй святоюрськiй iлюзii. Та поза тими основними фактами не хибло й iнших: молода iнтелiгенцiя, власне йдучи за покликом Шевченка, почала сяк чи так вияснювати собi програму дiяльностi, вияснювати своi вiдносини до святоюрства, до полякiв, до власного народу i його потреб. Було в тих пробах чимало непевностi, хитання та «безпрограмовостi», як колись називав ii Е. Левицький, та було дещо й такого, що не хиталося i не похитнеться так швидко, що лягло в основу й дальшого розвитку. Безстороннiй iсторик мусить це признати, хоча 60-тi роки нашого розвою ждуть ще й довго ждатимуть на свого iсторика.

«Основа» i тi украiнофiльськi видання, що групувалися довкола неi, в Росii по своiм iдеям були запiзненi о пiвтора десятка лiт, iм треба було появитися в 40-х роках.

Тодi, коли вони появилися, росiйська, а з нею разом i чисельна украiнська iнтелiгенцiя пiшла вже значно наперед i з погляду на iдеi, i з погляду на лiтературну школу. Не диво, що «Основа» могла бути нацiональним «откровенiем» для Галичини, але не була ним для Украiни, не збудила в нiй такого ентузiазму, якби треба було надiятися, i швидко впала. Те, що наступило по ii упадку, належить до найсумнiших карт в iсторii нашого нацiонального розвою. Чiльна частина украiнськоi iнтелiгенцii, особливо молодiж, разом з молодiжжю росiйською, рвалася наперед до широкоi полiтичноi дiяльностi, переходила рiзнi фази соцiалiзму, бунтарства, ходження мiж народ, пропаганди полiтичноi революцii, а за той час старшi поколiння украiнцiв, навiть бувшi братчики КМБ, iдейно йшли взад та взад, поки не дiйшли до iдей безполiтичноi культури та абстрактного украiнофiльства.