Україна самостійна

Тепер вiддалення майже не iснуе для чоловiка: паровi та електричнi машини оббiгають землю на всiх мiсцях швидко, i поступ, не раз непрошений гiсть, заходить у найглухiшi закутки, продираеться крiзь найтвердшi кордони. Кождий народ, кожда громада мусить познайомитися з ним, а хто не хоче чи не може присвоiти собi добрих його бокiв, той швидко зазнае на собi злих – голоду, хороб, горiвки, деморалiзацii – i пропаде вiд них.

Хто читае газети, той певно знае, що, примiром, у Індii майже що кiлька лiт сотки тисяч народу гинуть з голоду, – то гинуть самi тубiльцi, iндiйцi, – а англiчани, що панують у тiм краю, не то що не гинуть, а ще й збагачуються.

Менше пишуть по наших газетах про те, як то цiлi муринськi племена в Африцi вимирають та хирiють вiд горiвки, якоi iм достарчають европейцi в замiну за iх дiаманти, слоновi зуби та за iх роботу. Винахiд пороху i стрiльб, що був – хоч як би се могло видатися дивним – великим двигачем поступу в Європi, довiв у Пiвнiчнiй Америцi до того, що з 8 мiльйонiв тамошних тубiльцiв за сто лiт не лишилося й 800 тисяч. В Європi не маемо чуми вже вiд пiвтретя ста лiт; холера являеться у нас рiдким гостем, а в Індii, Персii, Арабii, завдяки тамошнiй некультурностi, браковi лiкарiв, нехлюйству i т. п. вона не вигасае нiколи i косить та й косить тисячi людей. І коли тi мiсцевi люди вимирають, на iх мiсцi повстають чимраз новi оселi зайдiв i починають нове життя на мiсцях, де давнiшi мешканцi не вмiли жити по-новому. А бувае й так, що новi зайди, як колись гунни та мадяри, приходять у заселений уже край i починають вигублювати давнiшу люднiсть так, як диких звiрiв, або повертати iх силою в невольникiв, щоб посiсти iх землю. Так було з тими голландськими поселенцями в Пiвденнiй Африцi, що тепер називаються бурами. Вийшовши перед 300 роками з Європи, вони таким явним розбоем прочистили собi мiсце при Розi Доброi Надii; коли там потiм надiйшли англiчани i забрали край, часть бурiв, не хотячи пiдлягати iх властi, подалася трохи на пiвнiч i знов вигубила пару муринських племен i осiла на iх землi, на -звавши ii Наталь; коли й сю краiну загорнули англiчани, бури пiшли ще далi на пiвнiч i знов розбоем прочистили собi просторi краiни «за горами» (Трансваль) та над джерелом Помаранчевоi рiки (по-англiйськи Орендж).