Україна самостійна

Вiн поносить жертви й тягарi для цiлей, яких найчастiше не розумiе, – працюе, добиваеться i громадить для когось невiдомого, далекого та непевного.

Головна рiзниця мiж диким i цивiлiзованим чоловiком, рiзниця, з якоi виплили всi iншi, – се подiл працi. Дикий чоловiк робить сам собi все, чого потребуе; чого сам не зробить, без того мусить обiйтися. Освiчений чоловiк робить звичайно якусь одну, тiсно обмежену роботу, та зате нiчого бiльше, но зате користуеться роботою iнших. Рiльник оброблюе поле, але звичайно не будуе хати, не куе плуга та воза, не шие чобiт, не тче сукна й полотна, не малюе образiв i т.

п. На всi тi частковi роботи е окремi майстри-ремiсники, якi знов, своею чергою, не працюють у полi коло хлiба, але сидять за своiм одним ремеслом i працею при тiм ремеслi взамiну добувають собi все потрiбне до прожитку.

Але на тiм не кiнець. Поступ iде далi, перемiняе ремесло на мануфактуру. Цiла купа ремiсникiв з одного ремесла збираеться разом i знов дiлиться роботою вже в обсягу одного й того самого ремесла.

В прядильнiй мануфактурi однi ремiсники нiчого iншого не роблять, тiльки миють вовну, iншi сушать ii, iншi скубуть, iншi чешуть, iншi прядуть, iншi мотають, звивають у клубки i т. п. В ткальнiй мануфактурi однi навивають на цiвки, другi тчуть, iншi приладжують сукно i т. п. Ремесло, що вперед було вмiлiстю одного чоловiка, майстерством, розпадаеться в мануфактурi на ряд простих, немудрих робiт, для яких уже не треба такого майстра, як у старiм ремеслi.

Дальший крок робить поступ – i на свiт являеться фабрика.

Фабрика – се та ж мануфактура, тобто згромадження бiльшого числа людей, для роблений спiльними, а властиво подiленими силами одноi роботи. Рiзниця мiж ними лише та, що тамтi роздрiбненi роботи робилися людськими руками (вiдси й назва з латинських слiв: мануфактура – те саме, що рукодiлля), а тут являеться нова сила – машина. Чоловiк зумiв покорити собi сили природи, заставив воду, вiтер, далi пару сповняти певну працю, обертати колесо, посувати або двигати тягарi. Вiн зумiв у рiзних галузях повигадувати машини, що порушуванi чи то силою рук, чи силою природи, виконують певнi роботи, подiбнi до роботи людських рук, – обертають млиновий камiнь, крутять веретено, рiжуть, пилують, точать, гиблюють, валкують i т. п. Приходить така машина до мануфактури i вiдразу займае мiсце головного робiтника; вона залiзна чи сталева, чи кам’яна, без живого м’яса, не знае голоду анi втоми, не помиляеться, робить рiвно, правильно, гладко i швидко.