Україна самостійна

французи Фур’е, Сен-Сiмон та його ученики Базар i Анфантен, далi вчений iсторик Ауi Блан, англiчанин Роберт Оуен i багато iнших.

Мiж комунiстами було багато талановитих письменникiв, якi вмiли блискучими фарбами змалювати користi та принади того нового устрою. Деякi, як Оуен, робили проби засновування на пiдставi комунiстичних поглядiв фабрик, фiльваркiв та свобiдних колонiй; деякi з тих закладiв поупадали, iншi, особливо заснованi в Америцi або в вiльнiй Швейцарii, держаться й досi, але на загальний розвiй цiлоi суспiльностi не мали й не мають впливу.

Спiльнiсть! Добре то казати: спiльнiсть i розмальовувати на рожево те, що вже святий Павло вимовляв словами: «Се коль добро i коль красно, о еже жити братьма вкупi». Але самою красою й самим моральним добром людина не проживе, тим бiльше що й красу та добро кождий розумiе по-свойому, а що для одного красне й добре, може бути менше красне i менше добре для другого. Не досить сказати: спiльна власнiсть. Але хотiвши цiлу суспiльнiсть побудувати на тiй думцi або виховати в почуттi конечностi тоi думки, треба докладно розмiркувати, яка мае бути та спiльнiсть, як можна ii побудувати, чи мае вона якi вiдмiни, якi границi i якi?

І в людськiй працi, i в людськiм уживаннi е певнi межi, де кiнчиться спiльнiсть i починаеться те, що каже «я сам»! Що я з’iм, того вже не з’iсть нiхто iнший, i навпаки: з’iсть хтось iнший, то вже не з’iм я.

Так само й з iншими предметами безпосереднього людського вжитку, з одежею, помешканням, забавами i т. п. Значить, так далеко, до предметiв безпосереднього людського вжитку комунiзм не може сягати. Так само тяжко допустити його i в обсягу звичайного домашнього господарства.

Вiдпочинок по працi конечний, i кождий чоловiк бажае мати собi для вiдпочинку свiй власний кутик, де би мiг бути собi зовсiм свобiдним i не стiсненим навiть своiми найближчими приятелями й громадянами. Заведення спiльностi, i то примусовоi спiльностi, помешкання могло би бути такою каторгою, таким нещастям для многих людей, що комунiсти по кiлькох невдалих пробах (одну таку пробу робили в Парижi коло р.

1840 ученики Сен-Сiмона Базар i Анфантен) покинули сю думку.

Так само прийшлось обмежити комунiстичнi думки i з другого кiнця. Певна рiч, у нашiй суспiльнiй працi багато спiльного, багато такого, де один користуеться здобутками працi другого або многих iнших. Але чи все тут спiльне? Очевидно, що нi. Спiльна хiба основа, а кождий робить на тiй основi по-свойому.